Кровоточиві гастродуоденальні виразки

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки / Кровоточиві гастродуоденальні виразки

Сторінка 1

Кровоточиві гастродуоденальні виразки - це вилив крові в просвіти шлунково-кишкового тракту внаслідок поширення некробіотичного процесу в ділянці виразкування на судини з подальшим розплавленням їх. Хворі скаржаться на загальну слабість, запаморочення, мерехтіння мушок і "цяток" перед очима, втрату свідомості (колапс), блювоту вмістом кольору кавової гущі і кров'ю, мелену (рідкий кал кольору дьогтю).

Під час об'єктивного обстеження загальний стан хворого: задовільний, середньої тяжкості, важкий, агонія. Свідомість при компенсованих крововтратах ясна, при тяжких - загальмована. Шкірний покрив, залежно від тяжкості кровотечі, може бути блідо-рожевим, блідим, землистим. Посилюється тахікардія, знижується артеріальний тиск.

Класифікація

О.О. Шалімов, В.Ф. Саєнко (1972) та В.Д. Братусь (1980) поділяють хворих з гастродуоденальними кровотечами, за причинами виникнення останніх, на дві великі групи:

1-ша група - хворі з патологічними процесами в шлунку та ДПК (виразкова хвороба шлунка та ДПК, поліпоз шлунка, розпад ракової пухлини шлунка, кровотечі із защемленої ділянки шлунка та стравоходу, при ковтанні сторонніх тіл, а також при синдромі Маллорі-Вейса, і нарешті, з варикозно розширених вен стравоходу та кардії, що виникають на тлі портальної гіпертензії);

2-га група - пацієнти з гіпертонічною хворобою, уродженими та набутими геморагічними діатезами, лейкемією, хворобами Верльгофа, ШенлейнаТе-ноха, авітамінозами, променевою хворобою, підвищеною проникністю капілярів та іншими рідкісними захворюваннями.

О.О. Шалімов, В.Ф. Саєнко та В.Д. Братусь мали за мету сприяти за допомогою своєї класифікації патогенетичній терапії хворих із шлунково-кишковими кровотечами.

Кровоточиві гастродуоденальні виразки бувають різних ступенів:

Легкий ступінь. Пульс - 80-90 за хвилину, систолічний артеріальний тиск - 100-110 мм рт. ст., гемоглобін - понад 100 г/л, гематокрит - 35-40 %, дефіцит ОЦК - 10-20 %.

Середній ступінь. Пульс - 100-120 за хвилину, систолічний артеріальний тиск менше 80-100 мм рт. ст., гемоглобін - менше 70-100 г/л, гематокрит -30-35 %, дефіцит ОЦК - 20-30 %.

Тяжкий ступінь. Пульс - більше 120 за хвилину, систолічний артеріальний тиск менше 80 мм рт. ст., гемоглобін - менше 70 г/л, гематокрит -менше 30 %, дефіцит ОЦК - понад 30 %.

Догоспітальний етап

Кожний хворий з гострою шлунково-кишковою кровотечею підлягає обов'язковій госпіталізації в хірургічний стаціонар незалежно від ступеня тяжкості крововтрати та причини, що її викликала.

У розпал кровотечі допустима евакуація хворого тільки на незначну відстань - у межах району та міста.

Якщо дільнична лікарня знаходиться на великій відстані від районної і їх зв'язують погані дороги, то транспортувати хворого ризиковано. У такому разі краще доставити його в дільничну лікарню, мобілізувати всі необхідні засоби для лікування та викликати хірурга для вирішення питань про можливість транспортування хворого, необхідність виконання оперативного втручання.

При тривалій кровотечі хворого потрібно негайно доставити з приймального відділення в палату (відділення) інтенсивної терапії або навіть в операційну. У великих містах лікування хворих з гострими шлунково-кишковими кровотечами необхідно проводити в спеціалізованих відділеннях, де можна здійснити найбільш ефективні заходи щодо боротьби з крововтратою.