Тактика і вибір методу лікуванняСторінка 2
- для зниження тиску в протоках підшлункової залози проводять папілосфінктеротомію.
4. Спазмолітики (но-шпа, папаверин, бускотан, галідор), М-холіноблокатори (атропін, платифілін).
5. Антиоксиданти (аскорбінова кислота 5 % - 10-20 мл на добу, токоферол - 2 мл на добу, церулоплазмін - 100 мг на добу, фіноптин - 5 мг на добу).
6. Профілактика транслокації кишкової мікрофлори, детоксикація, призначення раннього ентерального харчування.
7. Стимуляція моторики кишечника (бензогексоній 2,5 % - по 0,5 мл 2 рази на добу, убретид - 0,5 мл на добу).
8. Антибактеріальна терапія антибіотиками широкого спектра дії - цефа-лоспорини Ш-ІУ поколінь (цефтріаксон - по 1-2 г 2 рази на добу, цефротид - по 12 г 3 рази на добу, цефатоксим - по 1-3 г 4 рази на добу, карбопенеми - по 0,5 і 3 рази на добу впродовж 14 днів, меранідазол - по 500 мг 3 рази на добу), антимікотичні препарати (нізорал - 200 мг на добу, дифлюкан - 400 мг на добу).
9. Інфузійна терапія - перевага віддається колоїдним розчинам, об'єм визначається клінічною ситуацією (білки - 2-2,5 г/добу на 1 кг маси тіла, амінокислоти, АТФ, глюкоза - до 2 л, електроліти - до 6 л/добу.
10. Гепатопротектори (ліпоєва кислота, есенціале, гепабене, карсил, гербіон, легалон і т. ін.).
11. Імунокорекція - призначають продигіозан, пентоксил, тималін, Т-активін, ехінацею та інші імунокоректори.
12. Посиндромне лікування (серцево-судинна, легенева, печінкова, ниркова недостатність).
13. Ультрафіолетове і лазерне опромінення автокрові (15 хвилин, 2-10 сеансів, купірує больовий синдром, покращує реологічні властивості крові, мікроциркуляцію).
14. Методи екстракорпоральної детоксикації (плазмаферез, лімфосорбція) і форсований діурез виводять токсини з організму.
15. При прогресуванні перитоніту показане хірургічне лікування шляхом проведення лапаротомії, лапароцентезу або лапароскопії.
Хірургічне лікування панкреанекрозу
Показання до раннього проведення операції (на 1-5 добу захворювання): симптоми розлитого перитоніту, неможливість виключити гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини, поєднання гострого панкреатиту з деструктивним холециститом, неефективність консервативної терапії, посилення болю, блювання, збільшення інфільтрату, підвищення температури тіла, кіста, арозійні кровотечі.
Цілі операції: усунення причини, яка викликала перитоніт; видалення ексудату з черевної порожнини і зміненого жовчного міхура та конкрементів із загальної жовчної протоки; ліквідація перешкоди для відтоку панкреатич-
ного соку і жовчі; декомпресія жовчних шляхів; відокремлення запально-некротичного процесу в сальниковій сумці; дренування і проточний діаліз сальникової сумки та черевної порожнини; резекція некротизованої частини підшлункової залози.
Методи оперативних втручань:
1. Лапароскопічний лаваж черевної порожнини при панкреатогенному перитоніті.
2. Лапаротомія без втручання на підшлунковій залозі. Якщо під час цієї операції з приводу гострої патології черевної порожнини виявляють набряковий панкреатит і перитоніт, виконують лаваж черевної порожнини та встановлюють мікроіригатор на підшлунковій залозі.
3. При деструктивному холециститі й панкреатиті - холецистектомія і дренування загальної жовчної протоки. При простому холециститі, обумовленому жовчнокам'яною хворобою, і панкреатиті - видалення камінців та холецистостомія, без камінців - холецистостомія. При гострому панкреатиті - ендоскопічне видалення камінців (папілосфінктеротомія, назопанкреатичне дренування).
4. Абдомізація підшлункової залози й оментопанкреатопексія при наявності панкреонекрозу, що починається без чіткого обмеження.
5. Панкреатонекректомія при малих і, нерідко, великих осередках панкреонекрозу.
6. Програмована лапаротомія із зашиванням рани на трубках або використанням "блискавки" при панкреонекрозі, коли під час першого втручання неможливо видалити всі некротичні тканини і передбачається виконання повторних маніпуляцій.
7. Дренування "частоколом" (використання подвійних трубок з метою виконання лаважу в післяопераційний період). Застосовують при гнійних ускладненнях і значному розповсюдженні некрозу по заочеревинному простору, а також при гнійному панкреатиті, ускладненому гнійними затіканнями.
8. Резекція підшлункової залози тільки при виявленні чіткої межі омертвіння: резекція хвоста, хвоста і тіла, панкреатодуоденальна резекція; панкреатектомія при некрозі всієї залози. Ці операції досить травматичні й малоефективні.