Тактика і вибір методу лікуванняСторінка 1
Тактика і вибір методу лікування залежать від ряду факторів: місця перебування хворого, продовження періоду захворювання, особливостей його перебігу, віку пацієнта, супровідних захворювань і т. ін. При гострому панкреатиті патологічний процес розвивається швидко і за короткий час фаза набряку може перейти у фазу некрозу. Тому раннє та енергійне консервативне лікування, яке вважають основним у більшості хворих, може зупинити прогресування деструкції. Разом із тим, на догоспітальному етапі слід застосовувати препарати, які суттєво змінюють клінічну картину інших гострих захворювань. Тому при можливому діагнозі "гострий панкреатит" на цьому етапі призначають таке лікування:
- спазмолітики (нітрогліцерин, папаверин, но-шпу, галідор);
- холінолітики (атропін, скополамін);
- протиблювотні препарати (реглон, церукал, торексин);
- антигістамінні засоби (димедрол, супрастин, дипразин);
- новокаїн (внутрішньовенно, у вигляді блокади);
- інфузійну терапію для підтримання волемії і корекцію електролітних розладів (сольові розчини);
- холод на епігастрій;
- антибрадикінінові препарати (бензофурокаїн, анальгін, спазмоанальгетики);
- антипротеїнази (атропін (антавазин), гордокс, контрикал, тразилол у дозі 200-500 тис. МО внутрішньовенно).
На основі даних літератури (М.П. Захараш, В.С. Земсков, Л.Я. Ковальчук, В.С. Савельєв, О.О. Шалімов) і наших спостережень клініка пропонує таку схему лікування гострого панкреатиту залежно від фазового перебігу.
Консервативне лікування
Консервативне лікування гострого панкреатиту спрямоване на боротьбу з гіповолемічним шоком, інтоксикацією продуктами розпаду підшлункової залози, серцево-судинними розладами, гемодинамічними, водно-сольовими, обмінними порушеннями, перитонітом і постнекротичними ускладненнями:
І. Лікування набрякової форми гострого панкреатиту проводять у хірургічному стаціонарі консервативними методами.
1. Лікування голодуванням протягом 2 діб, введення розчинів глюкози, Рінгера - Локка в обсязі 1,5-2 л.
2. Боротьба з болем - анальгетики, переважно ненаркотичні (трамал, трамадол, морадол, кеталонг, стадол, новокаїн).
3. Паранефральна новокаїнова блокада і блокада черевних стовбурів, епідуральна анестезія.
4. Для зняття спазму сфінктера Одді й судин показані такі препарати: папаверин, атропіну сульфат, платифілін, баралгін, но-шпа, еуфілін у терапевтичних дозах, бусконал.
5. Назогастральна аспірація шлункового вмісту і промивання шлунка холодною лужною водою.
6. Антибіотики починаючі з пеніцилінів напівсинтетичних (акмоновоцілин - 2-4 г на добу, піперацилін - 2-4 г на добу залежно від антибіотикоанамнезу) цефалоспорини Ш-ІУ поколінь - цефтріаксон - 1-2 г 1, 2 рази на добу.
При неефективності консервативного лікування протягом 24-48 год., при наростанні явищ перитоніту і інтоксикаці показано малоінвазивні оперативні втручання: лапароскопічне дренування черевної порожнини, лапароскопічна холецистостомія, лапароцентез з наступним дренуванням.
II. Лікування жирового і геморагічного панкреанекрозу проводиться в реанімаційному відділенні і полягає в наступному:
1. Корекція порушень центральної гемодинаміки периферичного кровотоку. Внаслідок ексудації в тканини, черевну порожнину та блювання втрачаються рідина і кров. З цією метою призначають плазму та її замінники (2-4 л залежно від ступеня важкості). Центральний венозний тиск необхідно утримувати на рівні 40-60 мм вод. ст., артеріальний - на рівні, не нижчому 90 мм рт. ст. При значному зменшенні артеріального тиску вводять норадреналін, ефедрин. Для зниження проникності стінки судин призначають кортизон, гідрокортизон.
2. Знеболювання - ненаркотичні анальгетики, новокаїнові блокади, пери-дуральна анестезія.
3. Пригнічення секреції підшлункової залози:
- для припинення синтезу ферментів підшлункової залози призначають даларгін, фторурацил, панкреатичну рибонуклеазу, блокатори іонів кальцію, глюкагон, місцеву гіпотермію, але сильнішим препаратом, що пригнічує секрецію підшлункової залози, є соматостатин, який призначають по 0,1 мг 2-3 рази на день, або стиламін;
- інгібітори протеаз (контрикал, трасилол, гордокс, піридоксин).
- для зниження кислотності шлункового соку виконують назогастраль-ну аспірацію, з метою профілактики ерозивних пошкоджень вводять блокато-ри Н-рецепторів (квамател, фамотидин), блокатори протонної помпи (омез, омепрозол, ландазол), атропін;