Особливості перебігу гострого апендициту в дітей, вагітних та осіб похилого і старечого віку

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Апендицит / Особливості перебігу гострого апендициту в дітей, вагітних та осіб похилого і старечого віку

Сторінка 2

При атиповому розміщенні червоподібного відростка у хворих цієї групи відмічається не тільки мала інтенсивність, а й невизначеність локалізації болю у животі, однак переважно він з'являється у нижніх відділах живота, поперековій ділянці або має розлитий характер і нерідко супроводжується дизурич-ними явищами. В осіб похилого віку значно частіше (у 4 рази) перебіг гострого апендициту ускладнюється розвитком апендикулярного інфільтрату.

Уповільнення відповідних реакцій організму на патологічне вогнище, стертість симптомів у похилому віці призводять до пізнього оперативного лікування і розвитку ускладнень, що дає, відповідно, високу післяопераційну летальність. Тому основним принципом лікування гострого апендициту в осіб похилого та старечого віку є рання операція.

Більшість оперативних втручань у цієї групи хворих проводять під місцевою анестезією. У разі атипового розміщення червоподібного відростка, при явищах розлитого перитоніту, перфорації відростка доцільно одразу виконувати серединну лапаротомію під ендотрахеальним наркозом.

Унаслідок особливостей організму осіб похилого та старечого віку післяопераційний період перебігає значно важче, частіше трапляються парез кишечника, пневмонія, серцево-легенева недостатність, тромбоемболічні ускладнення. Боротьбу з парезом слід починати з перших годин після операції. Одним з ефективних засобів у боротьбі з цим ускладненням є постійна аспірація шлункового вмісту. Великого значення надають профілактиці судинних ускладнень - тромбозів, емболій, а також догляду за такими хворими - застосування дихальної гімнастики, раннього вставання, профілактики пролежнів.

Лікування

Єдиним методом лікування гострого апендициту є рання екстрена операція. Мондор ще в 1937 році писав: "Коли всі лікарі переймуться цією думкою, коли вони зрозуміють необхідність швидкої діагностики й негайного оперативного втручання, їм не доведеться більше мати справу з тяжким перитонітом і випадками тяжкого нагноєння, з тими окремими інфекційними ускладненнями, які на даний час дуже часто ускладнюють прогноз апендициту".

Основою успішного лікування є своєчасна госпіталізація хворого і раннє оперативне втручання. Забезпечення своєчасності госпіталізації осіб з гострим апендицитом - одне з головних завдань лікарів поліклінік, бригад швидкої допомоги, до яких хворі звертаються перш за все.

На сьогодні принцип невідкладного оперативного втручання при гострому апендициті повинен залишатися непорушним, оскільки твердо встановлено, що, чим раніше виконано операцію, тим кращі її результати. Таким чином, діагноз "гострий апендицит" вимагає негайної операції. Виняток становлять хворі з апендикулярним інфільтратом і ті, які потребують проведення передопераційної підготовки. Не можна наполягати на негайній операції в сумнівних випадках, коли загальний стан пацієнта не викликає занепокоєння. Декілька годин, витрачених на обстеження і спостереження за хворим, сприяють уточненню діагнозу, а іноді дозволяють відмовитися від діагнозу "гострий апендицит" і, зрозуміло, від операції.

Напад гострого апендициту може статися у хворого на пневмонію, інфаркт міокарда, з декомпенсованою вадою серця, гострим порушенням мозкового кровообігу тощо. У таких випадках не слід приступати до негайного оперативного втручання, оскільки пацієнт може не витримати його. Затримання негайної операції потрібно чітко аргументувати рішенням консиліуму лікарів, а за хворим необхідно встановити динамічне спостереження. Така тактика іноді виправдовує себе: запальний процес може відокремитися або пройти зворотний розвиток. Якщо в процесі спостереження клінічна картина гострого апендициту не затихає, необхідно за життєвими показаннями провести оперативне втручання.

При гострому ускладненому апендициті, незважаючи на супровідні захворювання, треба негайно оперувати хворого після відповідної передопераційної підготовки, яка зменшує операційний ризик, покращує загальний стан пацієнта, нормалізує гуморальні й імунологічні показники. Чим більше часу минуло від початку захворювання і чим важчий стан хворого, тим інтенсивнішу підготовку потрібно проводити.

Важливо, щоб підготовка хворого на гострий апендицит у таких випадках не була дуже тривалою, оскільки швидке прогресування патологічного процесу в черевній порожнині створює пряму загрозу життю людини. Передопераційна підготовка, як правило, не повинна займати понад 1-2 години. Лікування, розпочате до операції, продовжують і на операційному столі, часто воно є достатнім для виведення хворого з тяжкого стану.

Приступаючи до передопераційної підготовки хворого, необхідно провести ряд експрес-діагностичних досліджень, які не займуть багато часу, але нададуть неоціненну допомогу у виборі раціональних лікувальних заходів. Це загальний аналіз крові, сечі, ЕКГ, цукор крові, залишковий азот, коагулограма, електролітний склад крові.