Особливості перебігу гострого апендициту в дітей, вагітних та осіб похилого і старечого віку

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Апендицит / Особливості перебігу гострого апендициту в дітей, вагітних та осіб похилого і старечого віку

Сторінка 1

Гострий апендицит у дітей

до 2-х років зустрічається дуже рідко. Максимум випадків фіксується у 9-12-річному віці. Своєрідність перебігу гострого апендициту в дітей обумовлена анатомо-фізіологічними особливостями дитячого організму (недостатня стійкість очеревини до інфекції, невеликі розміри сальника, а також підвищена реактивність). У зв'язку з цим, гострий апендицит у дітей має тяжкий перебіг, хвороба розвивається швидше, ніж у дорослих, із більшим відсотком деструктивних і перфоративних форм.

Захворювання починається з появи ниючого, тягнучого болю в ділянці пупка або в правій здухвинній ділянці. Частіше, ніж у дорослих, спостерігаються блювання, висока температура тіла і частий пульс. Іноді має місце невідповідність пульсу і температури тіла. Загальний стан дитини при гострому апендициті часто не відповідає характеру морфологічних змін відростка, і в разі деструкції відростка загальний стан хворого може залишатися задовільним. Особливо важко перебігає гострий апендицит у дітей перших трьох років життя. Захворювання характеризується багаторазовим блюванням, рідкими випорожненнями, значним підвищенням температури тіла. При об'єктивному обстеженні визначаються болючість у правій здухвинній ділянці й напруження м'язів передньої черевної стінки, яке часто буває невеликим. Гострий апендицит у дітей перебігає з більш вираженою інтоксикацією. Запальний процес у відростку швидко прогресує, внаслідок чого може настати перфорація з наступним розвитком гнійного розлитого перитоніту. Через недостатньо розвинутий сальник гнійний процес не відокремлюється, а відразу набуває розлитого характеру. Апендикулярні інфільтрати в дітей утворюються рідко, але якщо і виникають, то часто абсцедують.

Отже, гострий апендицит у дітей характеризується бурхливим перебігом, нагадує за клінічними проявами гастроентерит, дизентерію. Це ускладнює ранню діагностику і збільшує частоту виникнення деструктивних форм апендициту.

Гострий апендицит у вагітних.

Особливості клінічного перебігу гострого апендициту у вагітних пояснюються передусім фізіологічними порушеннями, які настають в їх організмі, й топографо-анатомічними змінами в черевній порожнині, що викликаються збільшенням матки.

Особливо великі діагностичні труднощі виникають у другій половині вагітності, коли збільшена матка піднімається і зміщує вгору сліпу кишку та червоподібний відросток, погіршує їх живлення та нормальне функціонування.

Основними симптомами гострого апендициту у вагітних є постійний біль у правій половині живота, нудота, блювання. Біль виникає раптово, має ниючий характер, може визначатися не тільки в правій здухвинній ділянці, а й в усій правій половині живота, навіть в епігастрії. При обережній пальпації живота вдається встановити болючість у правій здухвинній ділянці, напруження м'язів спостерігається рідко, особливо в другій половині вагітності, оскільки матка розтягує м'язи передньої черевної стінки. Діагностична цінність симптомів Щоткіна-Блюмберга, Ровзінга, Сітковського також дещо зменшується. Нудота і блювання мають невелике діагностичне значення, тому що можуть бути пов'язані з вагітністю. У частини вагітних визначається болючість при постукуванні по правому реберно-хребтовому куту. Лейкоцитоз - у межах 8-10х109/л зі зсувом уліво. Госпіталізація таких хворих обов'язкова, необхідна також консультація акушера-гінеколога.

Гострий апендицит у осіб похилого і старечого віку.

Особливості обумовлені зменшенням фізіологічних резервів, зниженням реактивності організму і наявністю різних супровідних захворювань, які можуть суттєво впливати на симптоматику і розвиток гострого апендициту, а іноді є основним джерелом післяопераційних ускладнень і причиною летальності.

Відомо, що в осіб старечого віку часто спостерігається "мовчання" симптомів на тлі загальної адинамії. В'ялість черевної стінки й ожиріння маскують напруження її м'язів. Із віком притуплюється тактильна, температурна, больова чутливість, що знижує діагностичну цінність багатьох симптомів при гострому апендициті.

Помилки при діагностиці гострого апендициту в осіб похилого та старечого віку зустрічаються частіше, ніж у молодих. Це пояснюється не тільки стертістю клінічної картини хвороби і вираженою ареактивністю, а й морфологічними змінами відростка в цьому віці. Атрофія як усього відростка, так і окремих шарів, облітерація його просвіту, зменшення кількості фолікулів і судин у ньому є передумовою виникнення деструктивних форм гострого апендициту.

У більшості хворих не вдається відзначити початок захворювання, основні симптоми у них теж не постійні. Один з найчастіших симптомів гострого апендициту - гострий біль - має менш виражений характер і може локалізуватися не в правій здухвинній ділянці. У 41 % хворих похилого віку температура тіла нормальна, а в 14,7 % спостерігається нормальний вміст лейкоцитів у крові. У старих людей зміни білої крові зазвичай з'являються пізно (після 2-3 днів і більше від початку захворювання). Якщо в осіб похилого віку гострі симптоми апендициту не чіткі, то затримку випорожнень, сухий язик, загальне нездужання можна спостерігати майже завжди. Чим старіший хворий, тим різкіше виражені ці явища.