Гострий апендицитСторінка 1
Етіологія і патогенез
На сьогодні причини хвороби до кінця ще не вивчено. У запаленому відростку найчастіше знаходяться кишкова паличка, ентерокок, стафілокок, стрептокок, анаеробна флора, інші мікроби. Основний шлях проникнення інфекції в стінку червоподібного відростка - через слизову оболонку (з просвіту апендикса), але не можна не зважати також на гематогенний і лімфогенний шляхи. Існує декілька теорій походження та розвитку гострого апендициту.
Інфекційна теорія.
розвиток інфекції пояснюється підвищенням вірулентності мікробів при застої вмісту в просвіті відростка внаслідок його перегинів, стискання рубцями, закупорення сторонніми тілами, найчастіше каловими каменями. Але ще в 1895 році Зонненбург зазначав, що камені - не причина апендициту, а його наслідок.
Зараз уже відомо, що застій у відростку спостерігається дуже часто як при повній відсутності запальних явищ, так і в разі вираженого апендициту. І навіть у тяжких випадках захворювання ознак застою може не бути. Заку-порення просвіту червоподібного відростка може відбуватися за рахунок гіперплазії лімфоїдних фолікулів (60 %), яка є відповідною реакцією на гостру кишкову або загальну інфекцію. Таким чином, гострий апендицит за цією теорією виникає внаслідок поєднання двох факторів - інфекції і механічної перепони. Проте залишається нез'ясованою причина підвищення вірулентності інфекції, яка постійно знаходиться в апендиксі.
Інфекційна теорія не показує, у чому суть і причина змін відношення макро- і мікроорганізмів. Вона не пояснює, чому мікроби, які знаходяться в червоподібному відростку і не завдають шкоди, раптом стають небезпечними. Принагідно зазначимо, що ця небезпека стосується тільки червоподібного відростка і навіть якої-небудь його частини, що через певний час може бути повністю зруйнована.
Отже, можна думати, що головним чинником є не підвищення вірулентності мікробів, а порушення, які знижують опірність червоподібного відростка відносно до флори.
За нервово-судинною теорією
причиною апендициту є розлади іннервації та кровопостачання в тканинах відростка. Ріцкер (1927) вважає, що спочатку зміни проходять у вегетативній нервовій системі, зокрема в сонячному сплетенні. При гострому апендициті пусковим механізмом є подразнення місцевих численних інтрамуральних нервових волокон, які викликають м'язові скорочення стінок відростка із сегментарним порушенням кровообігу, розвиток вогнищевої деструкції слизової оболонки та набряк усієї слизової. Набряк призводить до порушення випорожнення і підвищення тиску в просвіті відростка. Усе це сприяє розвитку патогенної мікрофлори і вторгненню її в змінену стінку.
Лімфогенна теорія
(розвиток патологічного процесу за типом запалення глоткових мигдалин). І.В. Давидовський висловлював думку, що в основі патогенезу лакунарної ангіни і гострого апендициту лежать як загальні, так і місцеві фактори. Загальний чинник - порушення імунобіологічного стану організму з розладом бар'єрних функцій лімфоїдного апарату і покривного епітелію відростка. До місцевого фактора І.В. Давидовський відніс авто-інфекцію за участю мікробів у патологічному процесі.
Лімфоїдна тканина червоподібного відростка є своєрідним колектором лімфоїдних судин ілеоцекальної ділянки, куди надходять мікроби, продукти їх життєдіяльності й зруйновані елементи тканин (при патологічних процесах у сліпій кишці й термінальних відділах тонкої кишки). Припускається, що при надмірному "навантаженні" лімфоїдна тканина відростка не тільки втрачає свою бар'єрну функцію, а й і сама втягується в патологічний процес.
В останні роки все частіше з'являються роботи, в яких основна роль відводиться алергічному фактору. Г.Н. Захарова і В.П. Шехов (1968) виявили алергічний фактор у 30 % випадків гострого апендициту.
При гістологічному дослідженні відростка в цих випадках виявлено елементи алергічних реакцій - фібриноїдний некроз, еозинофільну клітинну інфільтрацію і т. ін. Л.П. Очеленко, В.П. Любовська провели експеримент з імунізацією кишкової палички і тканин червоподібного відростка й одержали виражену алергічну реакцію у вигляді гострого апендициту (простого і флегмонозного) на повторне введення антигену. Але алергічна теорія вимагає подальшого наполегливого вивчення.
Патологічна анатомія
Патологічні зміни, які спостерігаються в червоподібному відростку при апендициті, за О.І. Абрикосовим (1957), класифікуються таким чином:
I. Поверхневий апендицит, первинний афект (катаральний, простий).
II. Флегмонозний апендицит.
1. Простий флегмонозний апендицит.
2. Флегмонозно-виразковий апендицит.
3. Апостематозний апендицит: