Цілеспрямований синтез – найбільш прогресивний шлях пошуку лікарських засобів

Матеріали / Цілеспрямований синтез – найбільш прогресивний шлях пошуку лікарських засобів

Сторінка 1

Характерною особливістю пошуку лікарських засобів є цілеспрямований синтез ліків. Основна відмінність цілеспрямованого синтезу від всіх методів випадкового пошуку заключається в тому, що цілеспрямований синтез розрахований на одержанні сполук із наперед задуманими властивостями, т.б. з певною фармакологічною активністю.

Цілеспрямований синтез – найбільше прогресивний шлях пошуку лікарських речовин. Він базується на накопиченні і систематизації емпіричних даних про зв’язок хімічно будови і біологічної активності речовин, що дозволяє абстрактно мислити, т.б. створювати теорію хімічних основ фізіологічної активності і використанні її для свідомого, направленого синтезу лікарських речовин.

Для того, щоб створювати нові лікарські препарати, або удосконалювати старі з наперед бажаною дією, необхідно преш за все мати дані про вплив окремих структурних груп на фізіологічну активність тієї сполуки, по зразку якої створюється її аналог. З цією метою широко використовується принцип модифікації молекул різних фізіологічно активних сполук. Принцип хімічної модифікації молекул дозволив покращити фізіологічні і лікувальні властивості вихідної речовини в напрямку підсилення активності, підсиленні чи зменшенні тривалості дії, підвищенні стійкості препарату, зменшенні токсичності і т.д. З допомогою модифікації молекул у ряді випадків вдалось одержати активні аналоги природних сполук більш простішої структури, що робить їх доступними для промислового виробництва. Такою є, наприклад, група місцевоанестезуючих речовни – похідних n – амінеобензойної кислоти (анестезин, новокаїн, дикаїн та ін.).

І, на кінець, шляхом модифікації вихідних сполук були одержані сполуки, які проявляють антагоністичну дію по відношенню до вихідної речовини, наприклад, антивітаміни, які мають велике значення для профілактики і лікування гіпервітамінозів.

Успіхи в синтезі лікарських препараті в- наслідок глибокого вивчення зв’язку між будовою молекули лікарської речовини і її дією на організм.

Вивчення цієї проблеми, що лягло в основу направленого синтезу ліків, почалось більше 100 років тому. Дослідницькі і теоретичні дані накоплювались поступово і накоплюються до цього часу. Дані, які є в наш час, про зв’язок між хімічною структурою речовини і її фармакологічною дією, дозволяють зробити слідуючі узагальнення і висновки.

1. Сполуки з ненасиченими зв’язками, т.б. ненасичені сполуки, значно активніші насичених. Це відноситься до сполук як жирного, так і циклічного ряду. Наприклад, трихлоретилен більш сильніший снодійний засіб, ніж трихлоретан.

Cl Cl Cl Cl

\ ⁄ \ ⁄

C = C H – C – C – H

⁄ \ ⁄ \

Cl Cl Cl Cl

Трихлоретилен Трихлоретан

Поряд із специфічною дією, наприклад снодійною, ненасичені сполуки проявляють побічну, часто токсичну дію. Введення ненасиченого зв’язку в цикл підсилює наркотичний ефект і разом з тим підвищує токсичність препарату.

2. Розгалуження вуглецевого ланцюга підсилює фізіологічну дію препарату. Наприклад, в групі барбітуратів препарати снодійної дії (амітал більш ефективний як снодійний препарат, ніж барбілат:

Н O

\ ⁄ ⁄

N  C C2H5

⁄ \ ⁄

O = C C CH3

\ ⁄ \ ‌‌

N  C CH2 – CH2 – CH

⁄ \\ ‌‌

H O CH3

амітал

Н O

\ ⁄ ⁄

N  C C2H5

⁄ \ ⁄

O = C C

\ ⁄ \

N  C CH2

⁄ \\

H O

барбітал

3. Оптична ізоляція впливає на фізіологічний ефект сполук. Встановлено, що лівообертаючі ізомери часто активніші право обертаючих, а також, що ізомери діють по рідному на смакові нервові закінчення і проявляють різну силу дії. Наприклад, правообертаючі аспарагінова, і глютамінова кислоти мають солодкий смак, а їх лівообрежаючі ізомери не мають смаку.