Основні компоненти їжі

Матеріали / Основні компоненти їжі

Сторінка 4

Селен здатний знизити захворюваність майже на 40% і зменшити смертність від раку на 50%.

Оптимальна потреба в селені

Добова потреба 50-200 мкг.

Для людини вагою 70 кг (середньостатистична людина) втрата селену на добу складає біля 150 мкг: екскреція з сечею – 50 мкг, з калом – 20 мкг, з потом – 80 мкг, з волоссям – 0,3 мкг. Добре відомо про існування кореляції між високим вмістом селену в раціоні і низькою смертністю від раку.

Нормальним можна рахувати поступлення селену 150-200 мкг (0,15-0,2 мг) на добу.

Перевищення цієї дози в 100 раз може викликати токсичний ефект, зменшення дози в 4-5 раз викликає симптоми недостатності селену.

Селен добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. При прийомі рослинної їжі всмоктується до 60-80% селену, який міститься в ній.

При прийнятті їжі тваринного походження – тільки 8,5-25%, з-за важкості розщеплення сполук селена з тваринними білками.

Клінічні ознаки порушення обміну селену

Селен в природі присутній неоднорідно. В місцях біогеохімічних зон з низьким вмістом його в грунтах виявлені різноманітні масові захворювання сільськогосподарських тварин.

У людей недостатність селену проявляється слідуючи ми ознаками:

- різким зниженням працездатності (фізичної і розумової);

- швидким розвитком професійних захворювань людей, які працюють на шкідливих виробництвах;

- зниження клітинного і гуморального імунітету, часті простудні чи шкірні гнійничкові захворювання;

- повільна регенерація (за живлення ран) після травм, порізів чи виразок;

- підвищена схильність до захворювань печінки;

- порушення зору (гостроти, акомодації і ін. прояви);

- виникнення статевої слабості, імпотенції.

Харчові джерела селену

Селен міститься у багатьох продуктах, особливо морських (морська капуста, устриці, креветки). Високі концентрації його виявлені також в крупах (вівсяній, гречаній), оливковій олії, маслинах, кокосі, бобових, свинячому жирі.

Активність селену підвищується в присутності антиоксиданта – вітаміна Е.

Кальцій – король білосніжної посмішки

Розприділення в організмі

Кальцій входить в склад скелета, зубів, нігтів, волосся.

Біохімічне значення кальцію

Катіон кальцію являється найважливішим регулятором обмінних процесів і функцій клітин:

- активізує кальцієві канали;

- входить в склад молекул – переносників, які транспортують поживні речовини в середину клітин з міжклітинної рідини;

- активізує ряд життєво важливих ферментів, відповідальних за згортання крові і які беруть участь в утворенні молекул АТФ;

- підтримує тонус судин за рахунок впливу на тонус гладкої мускулатури, яка розміщується в стінках судин;

- контролює скорочення і розслаблення скелетної мускулатури;

- послаблює алергічні реакції за рахунок підвищення резистентності судин;

- являється антагоністом Na, сприяє виведенню солей важких металів і радіонуклідів;

- сильний антиоксидант і антистресор.

Обмін кальцію в здоровому організмі

Оптимальні потреби

Добова потреба в кальції змінюється з віком: