Основні компоненти їжі

Матеріали / Основні компоненти їжі

Сторінка 3

Половина фосфору, який всмоктався, відкладається в кістках. Кількість його обернено пропорційна вмісту кальцію в їжі, оскільки ці елементи складають нерозчинні солі фосфору. Однак, жири, вітамін Д, фітин і його похідні посилюють всмоктування фосфору, яке проходить головним чином в початкових відділах тонкої кишки.

Зуби і кістки потребують в особливо великих кількостях кальцій і фосфор під час росту. Співвідношення між кальцієм і фосфором в кістках дорівнює: 1 концентрація фосфору в плазмі крові в протилежність кальцію змінюється з віком, дієтою, гормональним станом. У дорослих людей вона складає 2,5-4,3 / 100 мл, а у дітей – 5,0 – 6,0 мг / 100 мл.

У склад кісток фосфор входить у вигляді фосфату кальцію. Зубна емаль – це також сполука фосфору. З сечею виводиться до 60-65% фосфору, який надійшов.

Клінічні ознаки порушення обміну фосфору

При прийомі їжі з низьким вмістом кальцію та високим вмістом фосфору і фітинової кислоти, може розвитися залізодефіцитна анемія, внаслідок різкого зниження всмоктування заліза з кишечника.

Існують відомості про фосфорне виснаження у хворих, які довгий час приймали антацидні препарати, які не всмоктуються (які понижують кислотність шлункового соку): альмагель, маалокс, фосфолюгель і ін. Ці ліки порушують всмоктування фосфору в шлунково-кишковому тракті, що призводить до гіпофосфатемії (низький вміст фосфору в крові) і гіперкальціємії (підвищення вмісту кальцію в крові через виливання його з кісток).

При цьому у людей відмічались: втрата апетиту, загальна слабість, болі в кістках, а інколи – порушення психіки.

При високому вмісті фосфору порушується всмоктування магнію і внаслідок цього збільшується потреба організму в магнії для попередження кальцинації нирок, аорти і ін. м’яких тканин.

Харчові джерела фосфору

Найбільш багаті на фосфор ікра осетрових (594 мг), жовток яйця (470 мг), квасоля (390-460 мг), печінка теляча, вівсяна (322 мг) і гречана (297 мг) крупи, какао, грецькі горіхи і гарбуз.

Селен – елемент молодості

Розприділення в організмі

У людини основна кількість селену знаходиться в м’язах (905000 мкг), печінці (до 1200 мКг), крові (до 1100 мКг) і легенях (до 180 мКг).

Біохімічне і біологічне значення селену

Про роль селену, як важливого біоелемента свідчать слідуючи спостереження:

1) в мікрокількостях він міститься практично у всіх тканинах організму, за виключенням жирової;

2) профілактичне приймання його в їжі охороняє печінку, шкіру і м’язову тканину від токсичних пошкоджень ядохімікатами, виявленими радикалами, радіоактивним опроміненням;

3) бере участь в передачі фото сигналів сітківки ока і в процесах світловідчуття;

4) проявляє опорідненість до добре відомого антиоксидоліту – вітаміну Е;

5) є сильним імуномодулятором і канцеростатичним агентом і трансформує активність імунної системи таким чином, що гальмує швидкість розвитку пухлинної тканини;

6) входить як структурний компонент у склад анти окисних ферментів (глутатіонредуктаза, перексидаза і ін., які захищають мембрани клітин від пошкоджень вільними радикалами.