Пам'ять. Загальна характеристика пам'яті

Матеріали / Пам'ять. Загальна характеристика пам'яті

Сторінка 4

Запам'ятовування смислу — це запам'ятовування загальних і суттєвих сторін та ознак матеріалу й відвертання від деталей і малозначущих індивідуальних його ознак. Виділення суттєвого залежить від розуміння самого матеріалу, того, що в ньому є найважливішим і значущим, а що — другорядним. Отже, запа­м'ятовування і відтворення смислового матеріалу тісно пов'язано з процесами мислення, з розумовим розвитком людини, із запа­сом її знань. Діти, особливо молодшого шкільного віку, самостій­но виділяють окремі істотні ознаки з великим трудом, їм необ­хідна допомога вчителя. Що ж до деталей, то діти запам'ятову­ють і відтворюють їх нерідко дуже добре, надають їм непропор­ційно великого значення, особливо коли ці деталі мають яскраву наочність, конкретність і емоціональний вплив.

Довільна і мимовільна пам'ять. Ці види пам'яті розрізняють­ся залежно від мети та способів запам'ятовування і відтворюван­ня. Якщо не ставиться спеціальна мета запам'ятати й пригадати той чи інший матеріал і він запам'ятовується пасивно, немовби сам собою, без застосування спеціальних прийомів, без вольових зусиль, — така пам'ять є мимовільною. Якщо ставиться спеці­альна мета запам'ятати, застосовуються відповідні мнемічні (від грецького слова «мнеме» — пам'ять) прийоми, робляться вольові зусилля — така пам'ять буде довільною.

Мимовільна пам'ять у своєму розвитку передує довільній. Весь життєвий досвід дитини спочатку грунтується в основному на мимовільній пам'яті й набувається дитиною без спеціального наміру запам'ятати і без спеціальних зусиль. Однак у свідомій активній діяльності, у засвоєнні системи знань, умінь і навичок (наприклад, у навчанні) довільна пам'ять займає провідне місце'.

Короткочасна й довгочасна пам'ять. Спостереженнями і експе­риментальними дослідженнями було встановлено існування двох видів пам'яті: короткочасної пам'яті (КП) і довгочасної пам'яті (ДП).

Короткочасна пам'ять (КП) — процес відносно невеликої три­валості (кілька секунд чи хвилин), але достатньої для точного відтворення подій, що тільки-но відбулися, тільки-но сприйнятих предметів та явищ. Після цього недовгого часу враження зни­кають, і людина, звичайно, виявляється неспроможною що-не-будь згадати із сприйнятого. Така пам'ять друкарки, яка друкує текст. Кожне слово, фразу вона пам'ятає точно, але завжди кіль­ка секунд. Довгочасна пам'ять (ДП) характеризується відносною тривалістю і міцністю збереження сприйнятого матеріалу.

Структура й механізми короткочасної й довгочасної пам'яті ще не досить вивчені й потребують додаткового дослідження-Однак уже зараз відомо, що при короткочасній пам'яті відтво­рення матеріалу відбувається у тій «фотографічній» формі й послідовності, в якій він сприймався, тобто певною мірою меха­нічно. При довгочасній пам'яті сприйнятий матеріал реконструюється й закріплюється за смислом, тому й відтворюється вибір­ково й узагальнено, залежно від завдань та характеру самої ді­яльності, тобто теж свідомо.

Значення короткочасної і довгочасної пам'яті в житті та ді­яльності людини різне.

Короткочасна пам'ять обслуговує окремі ланки та операції діяльності. Наприклад, перекладач зберігає точно у своїй пам'я­ті фразу, поки її перекладає. При переході до нової фрази точне формулювання попередньої фрази відразу забувається. Анало­гічні (схожі) прояви короткочасної пам'яті спостерігаються в роботі стенографістки, оператора і представників інших видів скороминущої діяльності. В цьому явищі, мабуть, є своя доціль­ність. Якби вся стара інформація залишалась у пам'яті, то увага не могла б переключитися на сприйняття і утримання нової ін­формації, а отже, і виконання нової операції було б немож­ливе.