Пам'ять. Загальна характеристика пам'яті

Матеріали / Пам'ять. Загальна характеристика пам'яті

Сторінка 2

Асоціації бувають кількох видів. Звичайно розрізняють асо­ціації за схожістю і асоціації за контрастом.

В основі асоціацій за суміжністю лежать просторові й часові відношення між предметами та явищами. Коли якісь предмети людина сприймала як розміщені близько один до одного в про­сторі, то між ними виникає асоціація. Наприклад, сприймаючи одночасно в просторі такі предмети, як стіл, лампа, книжкова полиця, пачка зошитів, підручники, ми закріплюємо ці просторо­ві відношення в своїй свідомості. Коли ж згодом ми зустрічає­мось з одним з цих предметів або згадуємо про нього, то в нашій свідомості виникає образ суміжного з ним предмета.

Асоціації за схожістю виникають у тих випадках, коли який-небудь новий предмет схожий на раніше відомий предмет. На­приклад, учень, дивлячись на картину, де зображений пейзаж, пригадує, що він схожий з пейзажем, який він бачив колись раніше в натурі.

За контрастом асоціюються різко відмінні, суперечливі факти та явища. Наприклад, дощовий осінній день за асоціацією може викликати уявлення яскравого сонячного літнього дня. Дістав­ши погану оцінку, учень згадує, як він раніше одержував з цьо­го предмета добрі оцінки.

Зрозуміло, цими трьома видами асоціацій не вичерпується суть пам'яті. Всі прояви пам'яті не можна звести лише до згада­них трьох видів асоціацій.

Види пам'яті

Закріплення і відновлення індивідуального досвіду відбуває­ться в різноманітних формах. Пояснюється це тією обставиною, що пам'ять проявляється і обслуговує всі види різноманітної життєдіяльності людини.

В основу видової класифікації пам'яті в сучасній науці по­кладено три основні критерії (ознаки): 1) об'єкт (предмет) запам'ятовування, тобто те, що запам'ятовується (в даному випад­ку маються на увазі такі види пам'яті, як рухова, емоційна, об­разна й словесно-логічна); 2) мета й способи запам'ятовування і відтворення (довільна і мимовільна пам'ять); 3) тривалість збереження в пам'яті (в даному випадку мається на увазі ко­роткочасна й довгочасна пам'ять).

Рухова пам'ять. Рухова, або моторна, пам'ять проявляється в запам'ятовуванні й відтворенні рухів та їх систем. Вона ле­жить в основі вироблення і формування рухових навичок та звичок.

У процесі опанування рухових трудових дій дуже важливе значення має їх правильна організація. Тільки за цієї умови во­ни можуть формуватися з певною швидкістю і легкістю та відповідати вимогам успішного виконання тієї чи іншої діяльності.

Усі люди мають рухову пам'ять. Однак прояви її в кожної людини відбуваються по-різному. Ці індивідуальні відмінності залежать від двох факторів: 1) від природжених фізичних особли­востей організму і 2) від ступеня правильної виучки, вправ і тре­нувань у виробленні рухових навичок. В результаті індивідуаль­них особливостей (природжених і набутих) кожна людина має свій темп, стиль руху при ходінні, письмі, в праці, грі, спорті та ін.

Звичайно, ознакою доброї рухової пам'яті людини є фізична спритність, вправність у трудових операціях і інших видах прак­тичної діяльності.

Рухова пам'ять генетичне (за своїм походженням) передує іншим видам пам'яті. У дитини її перші прояви припадають на перший місяць життя. Спочатку діти засвоюють вузьке коло най­простіших рухів. Потім запам'ятовування і відтворення рухів прогресивно розширюється, захоплюючи все більше коло дедалі складніших рухів. При закріпленні й відтворенні вони все більше набувають свідомого характеру, тісно пов'язуються з процесами мислення, волі, іншими видами пам'яті. Це значить, що на різ­них вікових етапах якісні особливості рухової пам'яті неоднорід­ні. Саме в якісній перебудові й полягає її розвиток.

Емоційна пам'ять. Емоційна пам'ять — це пам'ять на пережи­ті почуття. Позитивні або негативні почуття не зникають безслід­но, а запам'ятовуються і відтворюються за певних умов.