Пам'ять. Загальна характеристика пам'яті

Матеріали / Пам'ять. Загальна характеристика пам'яті

Сторінка 11

Як показують спостереження і спеціальні психологічні до­слідження, молодші школярі не можуть самостійно вибирати в кожному окремому випадку необхідні прийоми та способи за­своєння навчального матеріалу. Даючи урок додому, завжди треба вказувати учням прийоми, за допомогою яких вони можуть найправильніше й найдоцільніше виконати завдання.

Діти молодшого шкільного віку часто дослівно запам'ятову­ють і відтворюють весь навчальний матеріал. Це пояснюється тим, що вони не вміють користуватися різними прийомами запа­м'ятовування. Весь процес заучування в дітей проходить одно­манітно — вони читають матеріал кілька разів підряд, поки він не запам'ятається. Таке спрямування на дослівне запам'ятовування, якщо його вчасно не припинити, поступово перетво­рюється на звичку взагалі все запам'ятовувати буквально.

Дослівність запам'ятовування в учнів початкової школи, особливо в І—II класах, пояснюється тим, що діти вивчають і заучу­ють найчастіше матеріал дуже стислий і компактний. Через те, що відтворювати своїми словами такий матеріал першокласники ще не вміють, вони мимоволі запам'ятовують його дослівно. Пра­гнення молодших школярів дослівно відтворити матеріал пояснюється ще й тим, що діти, не володіючи розгорнутою мовою, не можуть вільно, своїми словами викладати зміст запам'ятовува­ного матеріалу. Боячись допустити неточність і викривлення при відтворенні, молодші школярі вдаються до дослівного запам'я­товування.

Відтворення своїми словами змісту навчального матеріалу за­лежить від розуміння його смислу в процесі заучування. Проте щоб зрозуміти те, що запам'ятовується, треба оволодіти при­йомами осмисленого запам'ятовування. Одним з прийомів осмис­леного запам'ятовування, як зазначалось, є смислове групування матеріалу в процесі запам'ятовування. Залежно від характеру матеріалу смислове групування здійснюється по-різному.

Психологічні дослідження показали, що якщо молодші шко­лярі при запам'ятовуванні розрізненого матеріалу в окремих ви­падках і вдаються до смислового групування, то, як правило, при запам'ятовуванні зв'язних текстів вони цього прийому не вико­ристовують. Зокрема, в школярів II класу не спостерігалось жод­ного випадку групування матеріалу за смислом. Це пов'язано з тим, що учні початкових класів ще погано вміють аналізувати будь-який текст, навчальний матеріал. Молодші школярі, членую­чи текст на частини, не вміють виділяти істотне і головне в кож­ній частині й тому відтворюють її зміст повністю. Для них легше дослівно відтворити прочитане, ніж виділити суттєві думки й коротко сформулювати заголовки частин.

Дослідження показали, що формування вміння групувати матеріал, складати план тексту і заголовки до кожної частини проходить три етапи. На першому етапі учні вичленовують лише окремі слова, що означають діючих осіб або предмети, про які розповідається в тексті. Наприклад, розбиваючи на частини опо­відання Л. М. Толстого «Кошеня», діти підбирали до них такі за­головки: «Кішка», «Кошенята». На другому етапі відображуєть­ся хід подій, описаних в оповіданні. Відповідно до цього зміню­ється зміст заголовків плану того самого тексту: «Вася і Катя пішли до школи», «Катя принесла молока кішці» і т. д. Третій етап характеризується чіткішим членуванням тексту на смислові одиниці й більш високим рівнем узагальнення: «Кішка загуби­лась», «Кішка знайшлася» і т. д.

Смислове групування запам'ятовуваного матеріалу відбува­ється по-різному, залежно від характеру матеріалу. Коли текст має чітку структуру, а головні й суттєві думки сформульовані в самому тексті, то навіть учні І класу можуть розбивати текст на частини і складати план. Якщо ж текст не має чіткої структури, головне і суттєве не сформульовано в тексті, то смислове групування провести важко. Учні повинні самі вичленувати в тексті головні думки й своїми словами сформулювати заголовки плану. Такий матеріал групувати за смислом школярі можуть вже з III класу.