Стан забезпечення та застосування антипедикульозних засобів в україні

Матеріали / Стан забезпечення та застосування антипедикульозних засобів в україні

Сторінка 4

Народі медицина і засоби боротьби з педикульозом

У багатьох країнах світу актуальним напрямком сучас­ної фітотерапії є ретельне вивчення рецептур засобів на­родної медицини, розроблених на основі лікарських рос­лин, і виготовлення нових лікарських форм. Як приклад, можна навести цілу низку препаратів серії "Доктор Тайс» («Natur Product»), «Лекова домашня аптечка», а також засо­би, виготовлені лікарями Зубицькими, які мають широку реалізацію через аптечну мережу України і користуються великим попитом серед населення.

У науковій літературі описано близько 800 тисяч видів рослин, але в офіційній медицині використовуються лише 180 видів лікарських рослин, 65 % з яких є дико­рослими [1, 2]. Разом з тим, кількість рослин, які засто­совуються в народній медицині, значно більша, практично необмежена; використовуються у відповідних до­зах і способах застосування навіть такі дикі рослини (їх кількість становить близько 700 видів), які відомі як от­руйні для людей при прийомі всередину, контакті зі шкірою або внаслідок інгаляційної дії на слизові дихальних шляхів [3].

У народній медицині мають широке застосування рос­лини, які відомі своїми інсектицидними та антигельмінтними властивостями. Природні речовини різних груп хімічних сполук (алкалоїди, глікозиди, сапоніни, ефірні олії та ін.) зумовлюють токсичні властивості рослин щодо певних видів або значної кількості сільськогосподарсь­ких шкідників, гельмінтів, паразитичних комах людини та тварин. Наприклад, з давніх часів дуже широко застосовуються різноманітні екстракти лікарських рослин для знищення різних видів глистів у людини, в тому числі: з тирличу жовтого (Gentiana lutea), оману високого (Іпиіа helenium), гісопу лікарського (Hyssopus officinalis), коріанд­ру посівного (Coriandrum sativum), полину гіркого (Artemisia absinthium), пижма звичайного (Тапасеит vulgare), чебре­цю повзучого (Thymus serpyllum), папороті чоловічої (Dryopteris fitix-MasSchott)та ін. [1, 4-9].

Природними інсектицидами широкого спектру дії, які застосовуються у народній медицині, є як добре відомі, так і маловідомі лікарські рослини: авран лікарський (Gratiola officinalis), борщівник сибірський (Неrасіеит sibiricum), віскарія звичайна (Viscaria vulgaris), гармала зви­чайна (Рупапит harmala), гравілат міський (Geum urbanum), жабник польовий (Fitago arvensis), копитняк європейсь­кий (Asarum еигораеит), лаванда колоскова (Lavandula angustifolia), лавр благородний (Laurus nobilis), материнка (Origanum vulgare), пижмо звичайне (Тапасеит vulgare), черемха (Padus racemose) та ін. [2, 4-7, 9-13].

Широке використання в народній медицині мають також лікарські рослини при лікуванні корости, зокре­ма: розхідник звичайний (Glechoma hederacea), оман ви­сокий (Inula helenium), крушина ламка (Frangula alnus), смо­лянка клейка (Lychnis viscaria), вероніка лікарська (Veronica officinalis), молочай кипарисовий (Euphorbia cyparissias), чемериця Лобеля (Veratrum Lobeiianum), пижмо звичайне (Тапасеит vulgare) та ін. [5-7, 13, 14].

Офіційна медицина не використовує в широких мас­штабах лікарські рослини для лікування педикульозу, На­томість народна медицина оцінює їх значно вище.

Найбільш відомим інсектицидним засобом, який має хороші антипедикульозні властивості, одержаним з лікарських рослин, є піретрум - сухий порошок з квітко­вих кошиків маруни цинарарієлистої (Pyrethrum cinarariifolium) [5]. На основі природного піретруму було розроблено його синтетичний аналог - перметрин, який знайшов широке застосування в якості активно діючої речовини в сучасних вітчизняних і закордонних антипедикульозних препаратах: Неоцид, Дезоцид, Лонцид, Нітілон, Ниттифор, Рі-рі та ін.

За народними рецептами, а пізніше і в офіційній ме­дицині, для боротьби з педикульозом широко застосо­вувались засоби, виготовлені на основі чемериці Лобе­ля (Veratrum Lobeiianum). Для ліквідації головних вошей переважно використовували відвар коренів [6], для зни­щення одежних вошей - мазі, виготовлені на основі ко­реня чемериці Лобеля та насіння дудника лісового (Angelica silvestris) або кореня чемериці Лобеля та квіту­чої рослини багна болотяного (Ledum palustre) [6]. При цьому слід підкреслити, що всі названі вище препарати виготовлені з отруйних для людини рослин, Але особ­ливу небезпеку становить чемериця Лобеля. За раху­нок вмісту алкалоїдів терміну, вератраміну, гермерину, протовератринів А та В, вератрозину, протоверину, вератрину при місцевому контакті зі шкірою або слизови­ми та при попаданні препарату всередину (через трав­ний канал або дихальні шляхи) у людини може розвину­тись отруєння, яке проявляється явищами загальної інтоксикації. Кардіотоксична доза чемериці становить менше 30 мл, а смертельна доза алкалоїдів вміщується лише в 1 г свіжої рослини. Найбільшу токсичність має рослина, яка росте у південних районах країни [3].