Процес дихання та його патології

Матеріали / Процес дихання та його патології

Сторінка 2

При пневмотораксі спостерігають зміщення і флотацію середостіння під час вдиху і видиху. Це призводить до стискання і перегину порожнистих вен, зменшення притоку крові до серця.

Порушення газообміну пов’язано з розвитком так званого парадоксального дихання. При видиху повітря переміщується із здорової легені в колабовану, а при вдиху – навпаки. Такий маятникоподібний рух повітряного потоку різко знижує ефективність зовнішнього дихання. Якщо пневмоторакс не ліквідувати, розвивається медіастинальна і підшкірна емфізема, а у фіналі – прогресуюча легенево-серцева недостатність.

Нейрони дихального центра чутливі до вуглекислого газу. Коли в крові, що омиває дихальний центр, є надлишок вуглекислого газу, збудливість дихального центра підвищується і дихання стає частішим та глибшим. Внаслідок цього більше вуглекислого газу виводиться з організму і вміст його в крові нормалізується. А якщо вуглекислого газу в крові мало, то це, навпаки, спричиняється до гальмування дихання. При фізичному навантаженні, коли м'язи виконують посилену роботу, концентрація вуглекислого газу в крові зростає. Ця обставина і є однією з причин поглиблення й посилення дихальних рухів. А посилене дихання приводить до повнішого видалення вуглекислого газу і кращого забезпечення працюючих м'язів киснем.

Нестача кисню проявляє сильний вплив на дихальний центр тільки тоді, коли кисню в повітрі стає менше 11%. Такі умови виникають при підйомі на значну висоту, при розрідженні повітря. Нестача кисню призводить до накопичення недоокислених продуктів обміну в крові і клітинах дихального центру.

Нестача кисню і вуглекислого газу впливають на органи дихання також рефлекторним шляхом.

Нестача кисню в організмі викликає прискорене і поверхневе дихання.

Такий стан дихального центру спостерігається при травматичному шоці.

Склад атмосферного і видиху вального повітря, %.

Повітря, що зайшло в легені при вдиху, змінює свій склад. Повітря в легенях віддає частину кисню і збагачується на вуглекислий газ.

Дихання – непреривний життєво необхідний процес між організмом і навколишнім середовищем.

Зовнішнє дихання забезпечують три процеси: вентиляція альвеол, перфузія крові через капіляри легень і дифузія газів (О2 і СО2) через альвеолярні стінку. Порушення кожного з цих процесів може спричинити дихальну недостатність. Зовнішнє дихання регулюється дихальним центром, нейрони якого закладені в довгастому мозку. Центр задає дихальним рухам глибину, частоту і ритм. Функція його залежить від прямих і рефлекторних впливів на ЦНС, причому ці впливи можуть мати і фізіологічний і патологічний характер. Тому в одних випадках зміни дихання виникають як компенсаторні реакції, завдяки яким підтримуються постійність газового складу крові, а в інших – свідчить про глибокі ураження регуляторних механізмів.