Хронічний гастритСторінка 1
Хронічний гастрит
- хронічний запальний про-цес слизової оболонки шлунка, що супроводжуєть-ся пригніченням фізіологічної регенерації епітелію з поступовим розвитком атрофії різного ступеня і характеризується порушенням секреторної, мотор-ної та евакуаторної функції.
Етіологія, патогенез.
Уявлення про етіологію і патогенез хронічного гастриту трансформувалися, що пов’язано з етіологічною роллю персистуючого мікроорганізму НеІісоЬакіег руіогі. Проникнувши крізь захисний шар слизу, бактерія прикріплюється до епітеліальних клітин, проникає у крипти і залози, руйнує захисний шар слизу і забезпечує доступ шлункового соку до тканин. Формується локальна імунна відповідь. У пластинці слизової оболонки збираються лейкоцити, які спричинюють запальну реакцію, з набряком, гіперемією, порушенням тро-фіки. Хелікобактерна інфекція є провідною причи-ною антрального гастриту (типу В). Автоімунний процес неясної етіології лежить в основі гастриту типу А, він локалізується у ділянці дна і тіла шлун-ка. Щодо чинників, які вважали відповідальними за розвиток хронічного гастриту, то їх слід віднести до таких, що сприяють виникненню захворювання: по-рушення режиму і характеру харчування, прийнят-тя медикаментозних препаратів, харчова алергія, спадкова гіперхлоргідрія і слабка протекторна фун-кція слизу.
Класифікація
(Сідней, 1990): автоімунний хро-нічний гастрит; бактеріальний хелікобактерасоційо-ваний хронічний гастрит; змішана форма з ознака-ми як автоімунного так і хелікобактерасоційованого гастриту; хімічний гастрит (рефлюкс-гастрит); рідкі-сні форми хронічного гастриту (еозинофільний, грануломатозний та ін.).
Визначаючи діагноз, неохідно враховувати такі показники:
а) поширеність і локалізацію запального процесу – поширений, вогнищевий (антральний, фундаль-ний);
б) характер морфологічних змін – ендоскопічно: поверхневий, гіпертрофічний, ерозивний, гемора-гічний, субатрофічний ( атрофічний), змішаний; гі-стологічно: поверхневий, з ураженням залоз без атрофії, атрофічний;
в) характер шлункової секреції – підвищена, норма-льна, знижена;
г) фазу перебігу – загострення, неповна ремісія, повна ремісія.
Критерії діагностики
. Для хелікобактерасоційо-ваного гастриту характерний больовий синдром (ін-тенсивний або монотонний голодний біль у верхньо-му відділі живота виникає і посилюється після вжи-вання грубої або гострої їжі. При секреторній недостатності біль набуває постійного характеру, су-проводжується відчуттям тяжкості, тиску або дис-комфорту). Диспепсичний синдром характеризуєть-ся печією, відрижкою кислим, нудотою, блюванням, запорами, а при секреторній недостатності – відри-жка тухлим, повітрям, знижується апетит, приєдну-ються розлади випорожнень у бік послаблення. Ін-токсикаційний синдром: головний біль, запаморо-чення, емоційна нестійкість, дратівливість, млявість, втомлюваність.
Автоімунний хронічний гастрит у дітей зустріча-ється рідко. Запальний процес локалізується у ді-лянці дна шлунка і супроводжується атрофічними змінами, переважають явища інтоксикації та симп-томи секреторної недостатності.
Для змішаної форми характерний перебіг з озна-ками як автоімунного, так хелікобактерасоційовано-го гастриту. Запальний процес має дифузний хара-ктер з переважанням атрофічних змін.
Хімічний гастрит зумовлений закиданням вмісту дванадцятипалої кишки в пілоричний відділ шлунка, перебігає за типом хронічного антрального гастриту.
Діагноз верифікується за допомогою фіброгаст-роскопічного або гістологічного досліджень. Ендоскопічно: розширені складки, вкриті слизом, гіпе-ремія (насичено червоний, іноді багряний колір), на-бряк ділянки гіпертрофії, атрофії, геморагії, ерозії. Гістологічно: поверхневий гастрит, ураження залоз без атрофії, атрофічний гастрит. Дослідження шлу-нкової секреції з гістаміном або інтрагастральна рН-метрія. Методи діагностики інфікування хелікобак-тер пілорі:
Інвазивні методи (ендоскопічне дослідження з біопсією слизової оболонки): 1.Уріазний тест (специфічність 88-95 %). 2.Гістологічний метод (методи фарбування за Гімзою, гематоксилін-еозин) (специфічність 93-96 %). 3.Бактеріологічний метод (специфічність 100 %). 4.Молекулярний метод (полімеразна ланцюгова реакція) (специфічність 100 %). Неінвазивні методи:
1. Дихальний тест з С13 - сечовиною (специфічність 88-98 %).
2. Визначення в біологічної рідини (кров, сироватка) антитіл хелікобактер пілорі або його антигенів.
2.1. Швидкий цільнокровний тест (реакція латексаглютинації) (специфічність 75-91 %).
2.2. Швидкий серологічний тест (фермент зв’язу-ючий імуносорбентний аналіз) (специфіч-ність 74-88 %).
2.3. Тест ELISA (специфічність 78-95 %).
2.4. Каловий антигенний тест (специфічність 63-93 %).