Хронічні розлади живленняСторінка 2
Перший ступінь гіпотрофії: дефіцит маси 11-20 %, загальний стан задовільний, помірне витон-чення підшкірно-жирової клітковини на животі, тур-гор і еластичність помірно знижені, толерантність до їжі не порушена, психомоторний розвиток відпо-відає віку, імунологічна реактивність нормальна.
Другий ступінь гіпотрофії: дефіцит маси 21-30 %, загальний стан середньої тяжкості, значне витончен-ня підшкірно-жирового шару на животі (відсутній), тулубі, кінцівках, тургор і еластичність значно зни-жені, відставання в рості на 1-3 см, відставання пси-хомоторного розвитку, знижена толерантність до їжі та імунологічна реактивність, явні ознаки ексикозу.
Третій ступінь гіпотрофії: дефіцит маси 31 % і більше, загальний стан тяжкий, повна відсутність підшкірно-жирового шару, тургор і еластичність від-сутні, відставання в рості на 3-5 см, значне відста-вання в психомоторному розвитку, різко знижені толерантність до їжі, імунологічна реактивність, ви-ражені ознаки гіповітамінозу і ексикозу.
Лікування.
Дієтотерапія: при гіпотрофії І ст. біл-ки, вуглеводи розраховують на належну масу, жири – на приблизно належну (фактична маса + 20 %); при
гіпотрофії ІІ ст. білки і вуглеводи розраховують на приблизно належну масу, жири – на фактичну; при ІІІ ст. гіпотрофії всі інгредієнти розраховують тільки на фактичну масу. Кількість їжі, якої не вистачає, поповнюють рідиною (чай, глюкоза, регідрон). Цей період вивчення толерантності до їжі подовжується 1-3 дні при гіпотрофії І ст., 6-7 днів при гіпотрофії ІІ ст., 10-14 днів при гіпотрофії ІІІ ст. Добовий об’єм їжі при гіпотрофії І ст. – повний, при гіпотрофії ІІ ст. – 2/3 від належного, при гіпотрофії ІІІ ст. – 1/2 від на-лежного. При гіпотрофії ІІ-ІІІ ст. проводять паренте-ральне харчування (10 % глюкоза, альвезин або левамін, інфезол, амінон, інтраліпід або ліпофун-дин). Поступово кількість їжі збільшують до необ-хідної за віком. На другому етапі лікування при гіпо-трофії І ст. білки, вуглеводи і жири розраховують на належну масу, при гіпотрофії ІІ ст, білки, вуглеводи-на належну, жири спочатку на приблизно належну, потім на належну, при ІІІ ст. білки, вуглеводи і жири на приблизно належну, а потім на належну. Показа-ні ферментні препарати (панкреатин, фестал, ме-зим-форте, панзинорм), вітаміни (аевіт, С, групи В), пробіотики ( біфідумбактерин, лактобактерин, лінекс, йогурт, біфі-форм та ін.), стимулятори обміну речо-вин (апілак, метилураціл, пентоксил, оротат калію, АТФ, АТФ-лонг, кокарбоксилаза, мілдронат, кобала-мід та ін.). Призначають адаптогени (настій жень-шеню, лимонника, елеутерокока, левзеї, пантокри-ну, золотого кореня та ін.).
Паратрофія
Паратрофія
– хронічні розлади живлення, які характеризуються порушенням обміну речовин, над-лишкової маси тіла і збільшенням гідрофільності тканин.
Етіологія:
незбалансоване харчування, пере-їдання, ендокринні та нейроендокринні порушення.
Патогенез:
надлишкове споживання їжі стимулює і збільшує апетит. Збільшується підшкірно-жирова клітковина, виникає порушення обміну речовин і спо-стерігається дистрофія органів і тканин. При вугле-водному переїданні виникає дефіцит білків і жирів, збільшується гідрофільність тканин і пригнічується реактивність організму. Надлишок жиру в дієті зни-жує засвоєння білків, виникає ацидоз, збільшується кількість аміаку, кетонових тіл в крові і сечі, порушу-ється електролітний обмін. Патологічні зміни функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи призво-дять до змін водно-електролітного обміну, а також гормональних і ферментативних порушень.