Асфіксія новонародженихСторінка 1
Асфіксія новонароджених
– патологічний стан, який виникає внаслідок гіпоксії та гіперкапнії плода в анте- та інтранатальний період, характеризується порушенням функції життєво важливих органів і си-стем дитини після її народження. У плода часто роз-вивається гіпоксія. Коли в дитини після народження відсутнє дихання, що характерно для асфіксії, то вже через 40-60 с до гіпоксії приєднується гіперкапнія. Гіпоксія плода і асфіксія новонародженого найчас-тіше (4-5 %) зустрічаються в практиці неонатологів і акушерів. Розрізняють антенатальну і інтранаталь-ну, хронічну і гостру гіпоксію плода.
Причини гіпоксії:
захворювання матері ( гіперто-нічна хвороба, цукровий діабет, вади серця, хвороби легенів, нирок та інших органів, шкідливі звички тощо); порушення матково-плацентарного кровообі-гу внаслідок патології прикріплення плаценти (низь-ке, центральне), її інфекційних та дистрофічних ушко-джень, різноманітні вади пуповини; захворювання плода (ізоімунна несумісність, внутрішньоутробні ін-фекції, вади розвитку, неправильне положення та ін.).
Патогенез
. Киснева недостатність підвищує функцію надниркових залоз, збільшується об’єм циркулюючої крові, підвищується артеріальний тиск, розвивається тахікардія. У разі подальшої дії гіпо-ксії стадія адаптації змінюється декомпенсацією, асфіктичним шоком ( централізація кровообігу зі зна-чним зниженням течії крові в тканинах шкіри, трав-ній системі, нирках, легенях, ЦНС, серці та ін.). Якщо гіпоксія триває, то виникають значні метаболічні зрушення з накопиченням токсичних речовин (гіс-тамін, кініни, протеази тощо), які збільшують прони-кність капілярів, сприяють ДВЗ-синдрому, ушкоджу-ють ресинтез сурфактанту в альвеолоцитах. Розви-ваються гіпоксично-ішемічні ушкодження мозку і виникають внутрішньочерепні крововиливи.
Клініка.
Розрізняють середню і тяжку форми ас-фіксії. Оцінка за шкалою Апгар у 5-6 балів на перші хвилини визначається як середня форма асфіксії, а в 4-1 бал – як тяжка форма, оцінка в 0 балів після народження розцінюється як клінічна смерть. У не-мовлят із середньою формою асфіксії дихання в пе-ршу хвилину після народження відсутнє або дуже нечасте (менше як 30 за хв), серцебиття складає 100 і більше за хв, м’язовий тонус низький, хоча дитина рухає ручками й ніжками. Під час відсмоктування ка-тетером із носа та рота дитина кривиться. Шкіра має ціанотичний відтінок. При адекватній допомозі вже на 5-й хвилині життя встановлюється самостійне ди-хання, ціаноз проходить або зменшується.
У новонародженої дитини з тяжкою формою ас-фіксії (оцінка за шкалою Апгар 4-1 бал) на 1-й хви-лині життя відсутнє дихання, частота серцебиття складає менше 100 за хв, інколи вислуховуються тільки поодинокі серцеві скорочення, пульс на ар-теріях не визначається, м’язовий тонус низький або відсутній, шкіра ціанотична, на відсмоктування з рота реакція відсутня. Наприкінці 5-ї хвилини життя стан дитини залишається ще дуже тяжким. Якщо проводиться адекватне штучне дихання з подачею кисню, то можуть з’явитися поодинокі самостійні вдихи, слабкий крик. Брадикардія змінюється на тахікардію. В легенях можна чути вологі хрипи, спо-стерігається „мармуровий” малюнок шкіри, утриму-ється акроціаноз. Через 2-5 год після народження клінічно можна виділити основні патологічні синд-роми: переважне ушкодження ЦНС, дихальної, ін-коли травної системи, гемостазу, нирок та ін.
Первинна АВС-реанімація.
І етап ( А) – створення прохідності дихальних шля-хів (20-25 с): відсмоктати слиз із рота та носа, прийн-яти дитину в теплу пелюшку, перерізати пуповину,
повторно відсмоктати слиз, проводити тактильну сти-муляцію (почухати підошви, поплескати по п‘ятах). Якщо в навколоплідних водах або в ротоглотці є ме-коній, то після перерізання пуповини слід провести інтубацію трахеї та санацію трахеобронхіального дерева. Оцінити стан дитини. При наявності дихан-ня та ціанозу треба провести інгаляцію кисню.