ТаблеткиМатеріали / ТаблеткиСторінка 1
Таблетки (Tabulettae) – тверда дозована лікарська форма, яку отримують шляхом пресування лікарських речовин або лікарських та допоміжних речовин. Винахідливим моментом в технології таблеток являється пресування.
Перші відомості про пресування порошків відноситься до ХІХ ст. Вперше почали випускати таблетки в 1895 р.
В наш час таблетки знайшли широке застосування, як лікарська форма багатьох препаратів.
Таблетки мають вигляд плоских і двояковипуклих круглих, овальних дисків, або іншої форми пластинок, також – можуть мати циліндричну форму. Діаметр таблеток від 3 до 25 мм.
Одна таблетка призначена на 1 прийом. Таблетки діаметром більше 9 мм мають риску, яка наноситься на неї при пресуванні штампом.
В залежності від призначення лікарських препаратів розрізняють слідуючі групи таблеток:
Oriblettae – таблетки, які приймають перфально. Перфальні таблетки являються основною групою.
Resoriblettae – таблетки, які приймаються сублінгвально.
Implantablettae – таблетки, які приймаються для імплантації.
Injectablettae – таблетки виготовлені в асептичних умовах.
Solublettae – таблетки, які використовують для приготування із пресованих речовин, розчинів різного фармацевтичного призначення (полоскань, спринцювань).
До таблеток застосовуються три основні вимоги:
1. точність дозування – правильність ваги, як самої таблетки, так і лікарських речовин, які входять в її склад;
2. механічна прочність – таблетки не повинні кришитися;
3. розпадання – властивість розпадатися або розчинятися в терміни, встановлені для окремих видів таблеток.
Саме таблетування виконується за допомогою спеціальних пресів, які називаються таблеточними машинами.
Форма і розмір частин порошків залежить: у кристалічних речовин – від структури кристалічної решітки і умов росту частин в процесі кристалізації, у дрібних рослинних матеріалів – під анатомоморфологічних способів дрібних органів рослин і типу дрібнішої машини.
Розміри частин можуть бути різні: наприклад кристали норсульфазолу по довжині від 39 до 5 мкн і по ширині від 46 до 3 мкн, кристали амідопірину по довжині від 196 до 31 мкн і по ширині від 143 до 25 мкн. Плотність порошку рівна масі заключеній в 1 об’єму.
Поверхня порошків виражена в сумарній поверхні всіх частин (в квадратних метрах), які відносяться до 1 маси (в кілограмах).
Плотність (істинна) – відношення маси препарату до її об’єму при нульовій прочності порошку.
Технологічні властивості порошкоподібних речовин залежать від фізико-хімічних властивостей.
Фракціонний склад. Лікарські препарати, як хіміко-фармацевтичні, так і порошки рослинного походження, мають різну ступінь дисперсності. Оприділення фракційного складу проводять шляхом просіювання 100г речовини через стандартний набір сит, який складається з 4 сит з з проміжками діаметром 0,7; 0,3; 0,2; 0,1 мм. Набір герметично закритий кожухом. Просіювання проводять на віброустановці з числом коливань 340-360 у хвилину на протязі 5 хвилин. Порошкоподібна маса складається із 2-3 фракцій, але може бути 4 розмірів.
Пористість порошкоподібної маси – пористість порошкоподібної маси залежить від розмірів частин і їх форми. Чим менша плотність укладки, тим більша пористість маси і тим більший її об’єм, який потребує більшого об’єму матриці.
Насипна маса – це маса одиниці об’єму вільно насипаного порошкоподібного препарату в кілограмах на кубічний метр. Вона залежить від плотності, пористості і вологості порошку.