Доброякісні пухлини та поліпоз ободової кишки

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання товстої кишки / Доброякісні пухлини та поліпоз ободової кишки

Сторінка 1

Поліпи відносять до доброякісних пухлин товстої кишки, але вони мають здатність до малігнізації. Поліпи та поліпоз уражують 10-13 % осіб із захворюваннями товстої кишки. Чоловіки хворіють у 2-3 рази частіше, ніж жінки. Поліпи можуть бути поодинокими та множинними. Розміри їх різні -від 0,1 до 2 см. Вони часто мають ніжку й звисають у порожнину кишки, рідко ніжка широка.

Виділяють ювенільні, гіперпластичні, аденоматозні, ворсинчасті та дифузні поліпи (справжні й несправжні).

Ювенільні поліпи частіше зустрічаються у дітей. Переважно уражується слизова оболонка прямої кишки. Макроскопічно вони нагадують виноградну лозу, мають ніжку, поверхня їх рівна, колір - рожевий. Як правило, ювенільні поліпи не малігнізуються.

Гіперпластичні поліпи - дрібні (3-4 мм) утвори. Вони зберігають нормальну анатомічну будову. Малігнізуються дуже рідко.

Аденоматозні поліпи зустрічаються найчастіше. Мають вигляд пухлини круглої форми на ніжці, колір - червоний. Це ділянка гіперплазії слизової оболонки, до складу якої входять різні за формою залози, нерідко розширені, встелені циліндричним епітелієм. Ці поліпи часто малігнізуються (до 50 %).

Ворсинчастий поліп вкритий тонкими ніжками-ворсинками. Поодинокі поліпи викликають при випорожненні кровотечу, а інколи із заднього проходу з'являється кругла червона кровоточива гуля, яка потім самостійно або з допомогою лікаря входить у пряму кишку. Частота переродження в рак досягає 30-35 %.

Дифузний поліпоз буває сімейним і ускладненням інших захворювань товстої кишки, наприклад коліту. Дифузний поліп передається спадково, уражує декількох членів сім'ї. Поліпоз товстої кишки може супроводжуватись і появою пухлин м'яких тканин та кісток (симптом Гарднера).

Поліпи розподіляються по різних відділах товстої кишки в такій послідовності: сліпа та висхідна ободова - 13 %, правий вигин, поперечно- ободова кишка і лівий вигин - 13,5 %, низхідна, сигмоподібна й пряма кишки - 73,5 %. Таким чином, поліпи найчастіше локалізуються в лівій половині товстої кишки (пряма і сигмоподібна - 73,5 %).

Етіологія і патогенез

Існують різні теорії етіології та патогенезу поліпів і поліпозу шлунково-кишкового тракту: запальна, ембріональна, дисрегенераторна, вірусна тощо. Однією з найбільш поширених теорій є запальна - поліпи утворюються в результаті хронічних запальних процесів у слизовій оболонці кишечника. Ця теорія підтверджується численними експериментальними даними. Встановлено також, що 30 % хворих до виявлення поліпів страждали від хронічних захворювань кишечника (коліту, дизентерії, виразкового сигмоїдиту). Усі інші теорії менш повно пояснюють виникнення поліпів. Тому можна сказати, що немає загальноприйнятої теорії етіології та патогенезу поліпів шлунково-кишкового тракту. Це питання вимагає подальшого вивчення.

Клініка

У клінічній картині поліпів ободової кишки немає жодної ознаки, характерної тільки для поліпозу. Окремі симптоми можуть проявлятись залежно від кількості та величини поліпів, їх локалізації, гістологічної будови й наявності або відсутності ознак малігнізації. Клінічна картина залежить також від попередніх чи приєднаних до поліпозу явищ запалення слизової оболонки кишки або іншого патологічного процесу, на фоні якого виникли поліпи.

Найчастіше хворі відзначають дискомфорт у кишечнику задовго до виявлення поліпів (3-5 років). Безсимптомний перебіг у більшості випадків зустрічається при поодиноких поліпах. Клінічні симптоми поліпів ободової кишки з'являються в основному в той період, коли поліпи починають збільшуватись у розмірах і зазнають морфологічних та біологічних змін.

Патологічні виділення (кров, слиз) при акті дефекації - найбільш часті клінічні прояви поліпів прямої кишки, які спостерігаються в 55-89 % хворих. Спочатку кровотечі виникають рідко та бувають невеликими, але з розвитком процесу стають постійними та досить значними.

До порушення функції ободової кишки належать проноси і запори. Іноді їх чергування і тенезми є важливими симптомами захворювання, які спостерігаються в 55,2 % осіб.

Біль у животі, прямій кишці, свербіж і жар у задньому проході відзначаються у 41-64 % хворих. Біль у животі та прямій кишці зазвичай тупий, тягнучий, іррадіює у крижі й поперек і частіше локалізується в нижніх відділах та лівій половині живота.

Диспептичні розлади - нудота, відрижка, печія, іноді блювання, зниження апетиту - спостерігаються у 8-10 % хворих. Загальна слабість, зменшення маси тіла, анемія зустрічаються у 5-7 % осіб.

Таким чином, клінічні симптоми, які спостерігаються у хворих з поліпами ободової кишки, дуже різноманітні та не є специфічними.

Переродження в рак зустрічається у 70-80 % осіб.

Діагностика

Крім анамнестичних даних, клінічних ознак перебігу хвороби, важливими дослідженнями є ректороманоскопія, фіброколоноскопія, іригографія, біопсія. Диференційна діагностика

Диференційну діагностику проводять з: міомами, ліпомами, фібромами, ангіомами, дизентерією, ворсинчастою пухлиною, туберкульозом і актиномікозом, хворобою Крона.