Кишкові нориціСторінка 1
Кишкові нориці є тяжким ускладненням різних захворювань і пошкоджень органів черевної порожнини. Найбільш часто зустрічаються зовнішні кишкові нориці, при яких кишковий вміст виділяється назовні чи в порожнину абсцесу з повним або частковим порушенням пасажу по кишечнику. Втрата кишкового вмісту залежить від рівня розташування нориці, величини дефекту в стінці кишки і способу харчування хворого. Чим вище по кишечнику розміщена нориця, де більш рідкіший і активніший вміст, тим втрата кишкового вмісту, а разом із ним води, білків, електролітів і ферментів, суттєвіша, а вплив на навколишні тканини більш руйнівний. Формування кишкової нориці проходить, як правило, на фоні вираженого гнійно-запального процесу, що супроводжується тяжкою інтоксикацією. Усе це призводить не тільки до виснаження, але й до додаткового інфікування рани, утворення затьоків, поширення інфекції і тим самим збільшує гнійно-запальний процес та інтоксикацію.
Етіологічна класифікація кишкових нориць
(за Е.М. Ванцяном)
Кишкові нориці: Уроджені:
1) аномалії пупкової ділянки;
2) аномалії ректальної ділянки. Набуті:
1) мимовільні: пошкодження;
захворювання:
- деструктивні;
- запальні;
- злоякісні.
2) вогнепальні;
3) післяопераційні:
- деструктивні;
- хірургічні помилки:
а) тактичні;
б) технічні.
Класифікація кишкових нориць
(за Е.М. Ванцяном)
Кишкові нориці:
I. Внутрішні.
II. Зовнішні: несформовані:
1) нориця через порожнину;
2) зяюча нориця; сформовані:
1) губоподібні;
2) трубчасті;
3) перехідні.
Клініка
Клінічний прояв кишкових нориць залежить від характеру основного патологічного процесу, локалізації і періоду формування фістули, кількості й складу кишкового вмісту, ускладнень, що приєднались.
У початковий період виникнення несформованої кишкової нориці переважає запальний процес. Клінічно він проявляється болем у рані, підвищенням температури тіла до 38 0С, лихоманкою, лейкоцитозом, гнійною інтоксикацією. Посилення болю, як правило, свідчить про затримку гнійного виділення і недостатнє дренування рани.
Чим вище розташована нориця, тим швидше й інтенсивніше настають різні зміни в організмі, характерні для високої нориці. При високих несформованих тонкокишкових норицях, у зв'язку з тим, що у верхніх відділах кишечника знаходиться рідкий вміст, нориця починає бурхливо функціонувати. Виділення назовні великої кількості тонкокишкового вмісту призводить до зневоднення організму. З'являються спрага, наростаюча слабість, швидка втомлюваність, відсутність апетиту, підвищена роздратованість. Очі хворого глибоко западають. Шкірні покриви втрачають тургор, стають сухими, на шкірі нижніх кінцівок виникає рожево-синюшна мармуровість. Підшкірні вени спадаються. Кінцівки стають холодними на дотик, відзначається тахікардія. Ниркова фільтрація і діурез зменшуються. На фоні зниженого артеріального тиску та електролітних порушень виникають фібриляторні скорочення м'язів кінцівок, які нерідко переходять у судоми. Усі ці патологічні зсуви викликають за короткий час значну втрату маси тіла, що доходить до 50 % від вихідної.
У хворих з норицями, що локалізуються в нижніх відділах клубової кишки, клінічна картина характеризується тим, що в більшості випадків з моменту утворення нориці протягом тривалого часу стан пацієнтів може залишатися задовільним. Хворі в цей період активні, зберігають апетит, у них не спостерігається значної втрати маси тіла. Діурез нормальний. Функціональні й біохімічні показники крові - без суттєвих відхилень від норми. У цей період може повністю сформуватися кишкова нориця.