КлінікаСторінка 2
У процесі перебігу виразкової хвороби можуть виникнути ускладнення: кровотеча, перфорація, пенетрація, порушення евакуаторної функції шлунка
внаслідок стенозу пілородуоденального відділу або його деформації, злоякісне переродження виразки (до 15 % при виразці шлунка). Вважають, що виразка ДПК не перероджується в злоякісну пухлину. Це має велике практичне значення при виборі методу лікування.
Перебіг виразкової хвороби залежить і від інших факторів: віку, статі, розмірів і розміщення виразки, несприятливих навколишніх факторів.
При вираженому рубцюючому стенозі в пілородуоденальному відділі, який виникає приблизно у кожного десятого хворого з гастродуоденальною виразкою, початковими скаргами є відчуття повноти в епігастральній ділянці, особливо після їди, печія, відрижка кислим, іноді блювання, яке приносить полегшення. У цій стадії формування стенозу можливо виявити "шум плеску" в шлунку. При рентгенологічному дослідженні даного органа евакуація з нього може бути своєчасною або уповільненою до 6-12 годин.
У стадії компенсації відзначається прискорена перистальтика шлунка. При подальшому прогресуванні хвороби з'являються відрижка із запахом тухлих яєць, біль в епігастрії, регулярна блювота кожного дня із залишками їжі. Хворі відчувають загальну слабість, підвищену втому, зменшення маси тіла, "шум плеску" в епігастрії до приймання їжі.
У стадії субкомпенсованого стенозу при рентгенологічному дослідженні шлунка виявляють його збільшення, велику кількість рідини і затримку евакуації контрастної маси більше 12 годин.
У стадії декомпенсованого стенозу блювання стає частішим, блювотні маси набувають смердючого запаху, при цьому збільшується їх об'єм. Хворі для покращання стану можуть самі викликати блювання.
Усе це призводить до значних змін водно-електролітного обміну з вираженими ознаками дегідратації, які посилюються внаслідок проносу.
При повній непрохідності воротаря хворий може втратити до 30 % запасів електролітів організму. Рентгенологічне дослідження демонструє збільшений шлунок з великою кількістю рідини в його порожнині. Якщо декомпенсація прогресує, то поглиблюються волемічні розлади, порушення водно-електролітного балансу та функції нирок, що в цілому призводить до розвитку азотемії, гіпохлоремічного та гіпокаліємічного алкалозу, які можуть стати несумісними з життям.
Пенетрувальна виразка
зазвичай супроводжується характерним больовим синдромом: біль стає постійним та не підлягає терапії, яка раніше була ефективною, часто іррадіює в ділянку серця (при пенетрації в малий сальник), поперекову ділянку (в підшлункову залозу), праве підребер'я (в печінку). При завершеній пенетрації рентгенологічно виявляють "нішу" з рівнем рідини. При пенетрації в порожнистий орган утворюється фістула.
Малігнізація виразки
часто супроводжується зміною характеру больового синдрому (зменшенням інтенсивності болю, зникненням його періодичності та залежності від приймання їжі), а також появою загальних та місцевих ознак раку. Рентгенологічними ознаками малігнізації є: дивергенція складок слизової оболонки в ділянці виразки, інфільтрація країв виразкового дефекту, відсутність ознак заповнення або збільшення розмірів виразки.