КлінікаСторінка 2
III період (післянекротичних і гнійних ускладнень) настає через 1-2 тижні від початку захворювання. Може спостерігатись регенерація підшлункової залози або виникають різні ускладнення: парапанкреатичні інфільтрати та кісти, заочеревинні флегмони, гнійні ускладнення. Протягом цього періоду у хворих розвиваються такі ускладнення, як ерозивні кровотечі, внутрішні та зовнішні нориці, заочеревинна флегмона.
Особливості клінічного перебігу й ускладнень
Клінічний перебіг захворювання може бути абортивним, повільно або швидко прогресуючим. Процес обмежується гострим набряком підшлункової залози з одужанням через 7-10 днів. Але набрякова форма гострого панкреатиту може переходити і в некроз.
Швидке прогресування характерне для панкреонекрозу. Спостерігаються продовження нестерпного блювання, біль у животі, стійкий парез кишечника. При просочуванні ексудату в черевну порожнину і позаочеревинну клітковину й розвитку геморагічного перитоніту виникають стійкий парез кишечника і позитивні симптоми подразнення очеревини та наростають гемодинамічні порушення.
За наростання явищ інтоксикації діурез знижується, а температура тіла на 23 добу підвищується внаслідок внутрішньочеревних або легеневих ускладнень.
При повільному прогресуванні частіше формується парапанкреатичний інфільтрат.
Унаслідок гострого панкреатиту визначаються, особливо в ранні строки, порушення функції легень (дихальна недостатність), гемодинаміки (гіповоле-мія і розлад центральної гемодинаміки), динамічна кишкова непрохідність, перитоніт, нирково-печінкова недостатність і енцефалопатія. Прогностичне значення також мають тромбоемболічні ускладнення або шлунково-дуоденальні кровотечі (гострі виразки).
На відміну від некрозу у фазі набряку, спостерігається розплавлення підшлункової залози, секвестрація (у 3-5 % хворих) розвивається значно пізніше (на 10-14 добу) і характеризується довшим перебігом після так званого "світлого" проміжку.
Клінічні ознаки гнійно-некротичного панкреатиту:
- тяжкий стан хворого тривалий час (загальна слабість, адинамія, анорек-сія, блідість шкірних покривів, незважаючи на проведене лікування, лихоманка, остуди);
- місцеві симптоми (припухлість і болючість в епігастральній ділянці, стійке здуття живота, асцит-перитоніт, набряк підшкірної клітковини в поперековій зоні й бокових відділах живота;
- значні й тривалі порушення внутрішнього середовища, токсичні ураження нирок і печінки;
- гострі шлунково-дванадцатипалі виразки, ерозивні кровотечі, шлунково-кишкові та панкреатично-кишкові нориці, тромбофлебіти, перитоніт і сепсис.