Лабораторні й спеціальні методи діагностики

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів / Лабораторні й спеціальні методи діагностики

Сторінка 1

Діагностика захворювань жовчного міхура і позапечінкових магістральних шляхів базується на комплексному клініко-лабораторно-інструменталь-ному обстеженні пацієнтів до операції, а також застосуванні візуально-мануальної оцінки та інструментальних методів дослідження під час оперативного втручання.

Лабораторні методи

дослідження відіграють суттєву роль у визначенні ступеня запального процесу в жовчному міхурі, порушень функцій печінки і підшлункової залози. Дані біохімічних методів дослідження важливі для діагностики ускладнених форм холециститу, розробки лікувальної тактики, особливо за наявності жовтяниці та необхідності визначення її виду.

Лабораторне дослідження повинно включати: динамічні зміни формули крові й загального аналізу сечі; рівень діастази в сечі, вміст цукру в крові; показники згортання крові; рівень залишкового азоту, креатиніну, сечовини і вміст білка, електролітів у крові; показники пігментного обміну (холестерин, білірубін у крові, уробілін у сечі, стеркобілін у калі), рівень трансаміназ у крові - глютаміноаспарагінової (АСТ), глютаміноаланінової (АЛТ) і активність альдолази та лужної фосфатази, осадові проби (тимолова, сулемова, формоло-ва); показники імунологічної реактивності організму.

Дуоденальне зондування

в хірургічній практиці частіше використовується як метод діагностики при підозрі на паразитарні захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів.

Рентгенологічне дослідження

є одним з основних методів діагностики захворювань жовчного міхура і позапечінкових жовчних проток. Оглядова рентгенографія ділянки воріт печінки і жовчного міхура дозволяє виявити лише вапнисті камінці, тому з метою діагностики жовчнокам'яної хвороби звичайно проводять рентгеноконтрастні дослідження жовчного міхура і жовчних шляхів, які базуються на здатності печінки виділяти з жовчю рентгеноконтрастні йодисті препарати після їх перорального або внутрішньовенного введення. Цей метод також дозволяє судити про скорочувальну здатність жовчного міхура. Пероральну холецистографію виконують після прийняття хворим діагностичної дози препарату (білітраст, холевід, йопогност тощо) за 10-14 годин до дослідження, яке проводять натще, зробивши 2 знімки - до і після жовчогінного сніданку. Рентгенологічною ознакою жовчнокам'яної хвороби є наявність дефектів наповнення контрастного жовчного міхура. Жовчні протоки візуалізуються рідко, що є одним із недоліків цього методу. Жовчний міхур може не контрастуватися при непрохідності міхурової протоки ("відключений" жовчний міхур), порушенні функцій печінки (жовтяниця) і кишечника (недостатня всмоктувальна здатність), великій масі тіла хворого.

При відсутності контрастування жовчного міхура або невиразній рентгенологічній картині показане проведення внутрішньовенної холецистохолангіографії (мал. 4.6). Перед дослідженням обов'язково перевіряють чутливість хворого до рентгеноконтрастного йодистого препарату шляхом внутрішньовенного введення його в дозі 1-2 мл (тест-ампула). Натще одночасно повільно вводять 40 мл 20 % розчину білігносту або іншого аналогічного препарату у відповідних дозах (біліграфін, холографін тощо). Рентгенографію виконують через 15, 30, 90 хвилин, а також після жовчогінного сніданку. При цьому дослідженні, крім жовчного міхура, набагато частіше контрастуються і жовчні протоки.