Ускладнення гострого апендициту й апендектоміїСторінка 3
Під інфільтратом ми розуміємо відмежовану запальну пухлину, що утворюється навколо ураженого відростка, до якого фіброзними нашаруваннями прикріплюються петлі кишечника, сальник і близько розташовані органи. Тому локалізація інфільтрату буде відповідати місцю розміщення відростка в черевній порожнині. Оскільки відросток найчастіше розташовується в правій здухвинній ділянці, то й інфільтрат в основному локалізується в ній.
За клінічними проявами інфільтрату розрізняють ранню і пізню фази перебігу. В ранній стадії (її ще називають фазою прогресування процесу) апенди-кулярного інфільтрату тільки починається його формування. Загальний стан хворого дещо поліпшується, але інколи підвищується температура тіла до 38-39 0С, з'являються лихоманка, затримка випорожнень, бувають дизуричні явища. Біль у животі послаблюється. Передня черевна стінка справа відстає в диханні. При
поверхневій пальпації можливе напруження м'язів. При глибокій пальпації в здухвинній западині справа визначається болюча малорухлива "пухлина". Проводять пальцеве дослідження прямої кишки - знаходять болючу ділянку передньої стінки. У крові - підвищена кількість лейкоцитів.
Проводять диференційну діагностику з пухлинами сліпої та висхідної кишок, пухлиною придатків матки, ілеоцекальною інвагінацією, грижею спіге-левої лінії, водянкою жовчного міхура, захворюванням нирок, пухлиною зао-черевинного простору, лімфаденітом.
Лікування апендикулярного інфільтрату - консервативне (ліжковий режим, міхур з льодом на праву здухвинну ділянку, їжа з малою кількістю клітковини, антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламідні препарати, корекція водно-електролітного та білкових показників, дезінтоксикаційні заходи, фізіотерапевтичне лікування).
Частіше інфільтрат розсмоктується (регресивна стадія) протягом 1-3 тижнів. Хворим рекомендують операцію у плановому порядку (стадія інтервалу) через 2-3 місяці.
Апендикулярний абсцес
- одне з ускладнень деструктивного апендициту, що виникає в різні терміни захворювання. Одна з найчастіших причин утворення абсцесу - нагноєння апендикулярного інфільтрату. Локалізується абсцес здебільшого в правій здухвинній ділянці, де промацується резистентний утвір різної величини і глибини розміщення, болючий при пальпації. У худорлявих людей іноді навіть неозброєним оком можна побачити випинання в цій ділянці черевної стінки. Загальними симптомами є: висока інтерміту-юча температура, лейкоцитоз зі зсувом формули вліво, інтоксикація. Лише в окремих випадках в ослаблених хворих або при низькій вірулентності інфекції загальних проявів може і не бути. Живіт дещо здувається, права половина обмежено бере участь в акті дихання. При поверхневій пальпації в цій ділянці визначаються напруження м'язів, розширення межі болючості. Позитивними є симптоми Воскресенського, Щоткіна-Блюмберга. Нерідко має місце пронос. У крові - частіше лейкоцитоз зі зсувом формули вліво.
Лікування - розкриття гнійника з позаочеревинного доступу (за Пироговим). Призначають дренування порожнини абсцесу, дезінтоксикаційні заходи, антибіотики з визначенням чутливості до них мікрофлори, корекцію водно-електролітного та білкового обмінів. Рекомендують апендектомію через 1,5-2 місяці після затихання запального процесу.
Абсцеси в черевній порожнині можуть утворюватися і після апендекто-мії, особливо при деструктивних формах апендициту. Найчастіше зустрічаються тазові й міжкишкові абсцеси.