Опис рослин. Мучниця звичайна. Меліса лікарська. М'ята перцева

Матеріали / Опис рослин. Мучниця звичайна. Меліса лікарська. М'ята перцева

Сторінка 2

Відвар трави меліси, коли його вживають усередину й застосовують зовнішньо, допомагає при запаморочен­нях, сильному болі в шлунку, при зомліннях та істерич­них припадках (входить до складу аналогічних заспокійливих засобів).

Олію з меліси застосовують при серцебитті, ревматиз­мі, болях у ділянці серця, як потогінний засіб, який вжи­вають усередину (не більше, як по 15 крапель) та як за­сіб, що регулює менструації. Проводим экспертизу ущерба квартиры после залива zalivunet.ru.

Меліса входить і до складу ароматичних ванн, її вжи­вають і як засіб для поліпшення обміну речовий в орга­нізмі

М'ята перцева (Mentha ріреrita), подібний до неї вид — м’ята водяна (Mentlia aquatica).

Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою вико­ристовують траву рослини.

Поширена в помірній і теплій смугах Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні.

М'ята перцева — бага­торічна рослина, в неї гіллясте, щетинисто-волохато або гладеньке сте­бло, заввишки 50—100 см. Листки темпо-зелені, яйцевидні, довгасті, зубчастими краями. Квітки у неї фіолетові або червонаво-білувато-рожеві, невиразно двогубі, розміщені багатоколірними півкільцями, зібраними в колосовидні суцвіття. Цвіте рослина в червні — липні ду­же пахуча.

Перцева м'ята цінна тим, що в її листках є ефірна олія, яку широко застосовують у хіміко-фармацевтичній, парфюмерно-косметичній, харчовій та лікеро-горілчаній промисловості. Крім ефірної олії, в рослині є й дубильні кислоти.

В науковій медицині перцеву м'яту використовують досить широко, особливо у вигляді препарату ментолу, який добувають з ефірної м'яткової олії, та в вигляді на­стойки і м’ятної води (для полоскання). Використовують і листя цієї рослини, вводять його до складу різних сумі­шей, які поліпшують травлення.

У народній медицині перцеву м'яту використовують іще ширше: відомо 26 випадків застосування її при різних хворобах. Крім того, що ця рослина виявляє заспокійливу й регулюючу дію на шлунково-кишковий тракт, вона не менше корисна і як заспокійливий засіб при нервових (іпохондрії, істерії) й серцевих хворобах як зміцнювальний засіб при занепаді сил і при холері, при ревматизмі, та як засіб, що тамує зубний біль. Ця рослина є й жовчо­гінним, але допоміжним засобом, вона ще й освіжає рот, видаляє поганий запах.

Корисна перцева м'ята й при геморої й жіночих хво­робах (однаково і при мізерних і при надмірних менструа­ціях) та як швидко діючий зовнішній засіб при сильному головному болі (треба прикладати до лоба свіже листя).

Подібне лікувальне застосування має в народі й водяна м’ята, яка мало чим відрізняється від перце­вої, хіба що тільки тим, що нижча за неї й росте на вологих місцях.

У народі перцеву й водяну м'яту застосовують внутрішньо й зовнішньо при рахіті й золотусі або в ви­гляді крапель, настойки чи соку всередину (капати на цукор) або відварів (для ванн).

При кровотечі з легень успішно застосовують простий відвар м'яти, а при кривавому блюванні — підпар на оцті.