Опис рослин. Мучниця звичайна. Меліса лікарська. М'ята перцева

Матеріали / Опис рослин. Мучниця звичайна. Меліса лікарська. М'ята перцева

Сторінка 1

Мучниця звичайна (Arctostaphylos uva-ursi), ведмеже вушко, орусничник, ведмежа ягода, вовчі. ягідки та інші назви.

Родина вересових — Ericaceae.

З лікувальною метою використовують листя рослини.

Поширена в північних районах Європейської частини Радян­ського Союзу. Трапляється й на Україні (лише на Поліссі), в Сибі­ру та на Далекому Сході, а також у Північній Америці. Росте зеле­ними галявинами в соснових і смерекових лісах.

Мучниця — вічнозелена низька напівкущова росли­на. Стебла в неї сланкі, дуже гіллясті, з жовтою корою, густо обли­ствленими гілками (особливо па кіпцях), дрібними квітками, зі­браними u короткі пониклі китиці. Листки дрібні, шкірясті, схожі на листки брусниці (недарма па Україні цю рослину іноді назива­ють брусничником), обернено-яйцевидної форми; після відмиран­ня листків на гілках у частинах, що залишилися, утворюються бурі пластинки. Квітки з біло-рожевим віночком, схожим на глечичок. Плоди — кулясті, червоні, борошнисті кістянки без смаку. Листя мучниці збирають підчас цвітіння рослини — у травні — червні.

Щоб під час заготівлі мучниці не сплутувати її з дуже схо­жою на неї брусницею, треба знати відмітні ознаки обох цих рослин.

Брусниця росте здебільшого сланким кущиком, а мучниця — напівсланким. Листки у брусниці великі, злегка загнуті, трохи зубчасті, внизу всіяні темнобурими крапками, а в мучниці таких крапок немає. Ягоди в брусниці соковитіші, в мучниці вони тільки вологі, з борошнистою масою.

У листках мучниці є глюкозид арбутин, який виявляє діуретичну дію, та різні дубильні речовини, тому препа­рати з листя цієї рослини є в'яжучими, сечогінними і знезаражувальними засобами.

У науковій медицині застосовують відвар з листя муч­ниці, який рекомендують при запаленні ниркових мисок (пієліт) і сечового міхура (цистит).

У народній медицині відвар з листя мучниці вживають не тільки при запаленнях нирок і сечового міхура й ка­менях у них, а й при набряках.

Треба відзначити, що ліки з листя мучниці допома­гають не тільки при недугах нирок і сечового міхура, а й при нервових хворобах, їх можна готувати, з самої тільки мучниці та з мучниці пополам із собачою кропивою. За­варюють 1 столову ложку мучниці або суміші її з соба­чою кропивою в 3 склянках окропу, виварюють, поки не википить 1/3 рідини й випивають за 3 рази протягом дня.

Меліса лікарська (Melissa officinalis), лимонна м'ята, лимонна трава, ройовик, роївник, медівка, медова трава, бджолина трава, маточник.

Родина .губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Трапляється в районах Нижньої Волги, в Криму й на Кавказі та па Україні; вирощують її па Кавказі та в Середній Азії (здебіль­шого для бджіл).

Меліса — багаторічна рослина. Стебло в неї прямосто­яче, чотиригранне, злегка волохате або м'яковолосисте, розгалужене, заввишки до 60 см. Листки супротивні, довгочерешкові, яйцевидні, слабозморшкуваті, по краях зубчасті, біля верхівки загострені, зверху темно-зелені, знизу — сірувато-зелені, по краях усипані червоними крапками. Листки, якщо їх потерти, пахнуть лимоном, тому рослину й називають ще лимонною м'ятою чи лимон­ною травою. Квітки середньої величини, сидять у пазухах верхніх листків у вигляді пухких півкілець, світло-фіолетові, рожеві, а іноді і білі. Зрілі плоди — світло-бурі, дрібні горішки. Цвіте по­ліса в липні — серпні. На по­чатку цвітіння збирають саме тільки листя рослими (для від­варів), а іноді листя з стеблами (щоб вигнати олії).

Хімічний склад меліси: ефірна олія, гіркота й ду­бильні речовини; є в ній і вітамін С. У фармакологіч­ному відношенні ця росли­на корисна як вітрогінний, сечогінний, заспокійливий і такий, що поліпшує трав­лення, засоби.

У науковій медицині використовують лише олію з меліси.

В народній медицині ме­лісу застосовують значно ширше — і її траву (у від­варах), і олію з неї, а іно­ді (при паралічі й подагрі) з неї роблять і настойки на спирті або горілці (для зовнішнього застосування).