Страхова медицина в Україні: актуальність та готовність до неї населенняСтатті / Страхова медицина в Україні: актуальність та готовність до неї населення
В Україні вже багато років говорять про необхідність переходу на страхову медицину. І ось з'явилася інформація, що чиновники готові перейти від слів до справи – міністр охорони здоров'я України Олександр Аніщенко в інтерв'ю «5 каналу» заявив, що МОЗ готується до перетворень у системі охорони здоров'я з метою впровадження страхової медицини.
Актуальність медичного страхування як додаткового джерела фінансування медичних закладів в Україні є безсумнівною. Необхідність його впровадження активно підкреслювалася в численних нормативно-правових документах.
Однак остаточно питання впровадження медичного страхування, (для прикладу В сусідній Росії теж існують проблеми з «медицинским страхованием»), принаймні працюючого населення, не можна вважати вирішеним. Опитування жителів малих міст півдня України в рамках українсько-норвезького проекту «Місцеве самоврядування в Україні: підвищення кваліфікації та прикладні дослідження» мало на меті виявлення основних проблем щодо надання медичних послуг в малих містах України. Отримані результати дозволяють зробити деякі узагальнені висновки щодо проблем галузі охорони здоров’я на рівні країни в цілому. Перш за все йдеться про значну частку витрат бюджетних коштів на заробітню платню та комунальні послуги. Так, у всіх містах, де проводилося дослідження, заробітна плата з нарахуваннями займає більше 74% загального обсягу коштів, спрямованих на охорону здоров’я, а видатки на медикаменти – 1,4-18,2%
Президент України Віктор Янукович під час оголошення послання до ВР заявляв, що реформа охорони здоров’я забезпечить повернення практики сімейної медицини та початок роботи страхової медицини.
В свою чергу, голова Київської міської державної адміністрації (КМДА) Олександр Попов вважає, що на даному етапі при відсутності страхової медицини в країні її альтернативою можуть стати лікарняні каси.
Довідково: Медичне страхування - форма соціального захисту інтересів населення в охороні здоров'я, що виражається в гарантії оплати медичної допомоги при виникненні страхового випадку за рахунок накопичених страховиком коштів. Медичне страхування дозволяє гарантувати громадянину безкоштовне надання певного обсягу медичних послуг при виникненні страхового випадку (порушення здоров'я) за наявності договору зі страховою медичною організацією. Остання несе витрати за надання медичної допомоги (ризику) з моменту сплати громадянином першого внеску до відповідного фонду.
Низький рівень фінансування сфери охорони здоров’я поєднується з її неефективністю. Причиною цього є низка чинників, серед яких:
• недосконалість механізмів збору, розподілу ресурсів та оплати постачальників послуг;
• значна децентралізація та фрагментація фінансових потоків;
• використання ресурсних показників при розподілі фінансів, неврахування потреб населення в медичній допомозі;
• кошторисне фінансування галузі;
• обмеження гнучкості у використанні фінансових коштів;
• планування за поточними видатками, адміністративними потребами з використанням норм та нормативів;
• низький рівень оплати роботи медичних працівників;
• відсутність стимулів до підвищення якості та ефективності послуг.
Реально оцінюючи ситуацію, зазначимо, що запровадження страхової медицини може спіткати багато перешкод, а саме:
• відсутність економічного обґрунтування наповнення пакету обов’язкових медичних послуг;
• значне фінансове навантаження на фактичних платників страхових внесків (навіть за умови, якщо частина страхувальників – державні структури);
• збільшення корупції внаслідок непрозорих схем взаємодії між
суб’єктами системи;
• збільшення витрат на утримання адміністративного апарату за рахунок створення нових адміністративних структур у медичній галузі;
• відсутність інституту відповідальності учасників процесу охорони здоров’я та медичного страхування;
• фактичне створення ще одного державного цільового фонду для фінансування медицини замість ефективного менеджменту медичної галузі з метою оптимізації витрат.
Отже, ефективне функціонування страхової медицини в Україні неможливе без вирішення таких завдань:
1. Створення умов для максимально можливого саморегулювання медичної галузі шляхом застосування ринкових механізмів; забезпечення конкурентного середовища на
ринку медичних послуг у разі прийняття законодавчих актів з питань обов’язкового соціального медичного страхування.
2. Чітке визначення рівнів медичної допомоги, які формуватимуть обов’язковий мінімум послуг медичного страхування; структурування населення на групи, лікування яких фінансуватиметься з різних джерел створення фондів медичного страхування.
3. Посилення зацікавленості роботодавців до збереження здоров’я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо коштів, які направлятимуться під приємствами на медичне страхування (наприклад, як уже існуюча практика в Україні віднесення на валові затрати коштів, які підприємство сплачує в якості добровільного страхування своїх працівників).
4. Підвищення надійності страхових організацій, що працюватимуть у системі медичного страхування, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування відповідно до чітко визначених критеріїв.
5. Забезпечення державного контролю за використанням єдиних стандартів усіма медичними установами, що працюють у системі медичного страхування, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми; створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення на медичні послуги.
Запропонована система заходів, спрямованих на запровадження і розвиток страхової медицини в Україні, дозволить створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги; суттєво зменшити навантаження на державний та місцеві бюджети; зменшити частку тіньової медицини в системі медичного забезпечення; уникнути необґрунтованих витрат, викликаних наданням зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку; покращити матеріальну мотивацію працівників медичних установ.
Дивітся також:
Бурган (1668-1738)
Незважаючи на те що видатний лікар і хімік ван Гельмонт, авторитет якого був особливо великий, наводив докладний опис їм самим виробленого досвіду перетворення ртуті в золото і срібло за допомогою ...
Ауенбруггер (1722-1809)
Леопольд Ауенбруггер (Auenbrugger von Auenbrugg) народився 11 листопада 1722 в Австрії, в містечку Лінц. Закінчивши у 1752 році медичний факультет Віденського університету, він провів у його ...
Алкоголізм
Алкоголізм - захворювання, обумовлене систематичним вживанням спиртних напоїв; проявляється постійною потребою в сп'янінні, розладом психічної діяльності, соматичними і неврологічними порушеннями, пад ...