Перелік незнімних зубних конструкцій зубних протезів, їх характеристика і призначення

Матеріали / Перелік незнімних зубних конструкцій зубних протезів, їх характеристика і призначення

Сторінка 2

2. Коронка не повинна своїми краями глибоко заходити в навколозубні тканини.

3. Коронка повинна мати правильну анатомічну форму, вона має відповідати формі однойменних природних зубів другої сторони, якщо вони існують в порожнині рота.

4. Коронка повинна повністю відновити функцію зуба і не порушувати оклюзійних взаємовідношень щелеп, а саме, не підвищувати прикусу.

Пластмасові коронки.

Пластмасові коронки порівняно з металевими мають естетичну перевагу. При правильно підібраному кольору пластмаси коронки важко відрізнити від природних зубів. Незважаючи не естетичну перевагу, пластмасові коронки застосовуються не дуже широко тому, що вони недостатньо міцні, не можуть бути використані для опори мостовидних протезів і кламерів і, крім того, вимагають значного зшліфовування твердих тканин зуба.

Пластмасові коронки показано застосовувати в ділянці верхніх фронтальних зубів, верхніх і нижніх премолярів, а особливо в тих випадках, коли, ці зуби депульповані або коронки їх частково зруйновані.

Фарфорові коронки.

Фарфорові коронки завдяки своїй щільній структурі, хімічній стійкості, незначній термопровідності та електроінертності, сприймаються слизовою оболонкою ротової порожнини найкраще з усі матеріалів, що застосовуються в ортопедичній стоматології. Вони добре ізолюють зуб від термічних впливів, їх можна застосовувати при наявності в роті різних металів, не побоюючись викликати гальванозів. На них не впливає ні температура, ні вологість ротової порожнини.

Облицювальні коронки.

Облицювальні коронки складаються частково з металу, частково з облицювального матеріалу, найчастіше з пластмаси. Ці коронки також називаються комбінованими. Вони об’єднують позитивні якості металевих і пластмасових коронок. Металева коронка покриває медіальну дистальну і ротову поверхні зуба, а облицювальний матеріал – вестибулярну.

Штифтові зуби.

Штифтовий зуб – вид незнімних протезів, який повністю замінює коронку природного зуба і укріплюється в його корені за допомогою штифта.

Види штифтових зубів. Штифтові зуби, як і штучні коронки, поділяються залежно від їх функцій, конфігурації, методу виготовлення і матеріалу, з якого вони зроблені.

Штифтові зуби, які тільки замінюють коронки природних зубів, належать за функцією до відновних, а зуби, за допомогою яких укріплюються інші конструкції незнімних протезів, виконують опорну функцію. Штифтові зуби часто поєднують відновну та опорну функції.

За конструкцією штифтові зуби можуть бути монолітними і складеними; за методом виготовлення – литі і паяні; за матеріалом – металеві і комбіновані, що складаються з металевих (штифт) і неметалевих частин. Сполучення металевих і неметалевих частин може бути здійснено за допомогою цементу, припою або безпосередньо, як у пластмасових штифтових зубах.

Штифтові зуби показані для замінення передніх зубів, коронки яких зруйновані так, що не можуть бути відновлені пломбами і вкладками. Тому штифтові зуби найчастіше показані для замінення коронок зубів з мертвою пульпою.

У всіх випадках при протезуванні штифтовими зубами обов'язкові такі умови:

1. Корінь зуба має бути стійким, мати досить міцні стінки і височіти над рівнем ясен, або бути не рівні їх. Канал кореня має бути вилікуваний і запломбований на одну третину його довжини у верхівковій частині.

2. У ділянці верхівки кореня тканини періодонту повинні бути здоровими. при наявності різних форм хронічного періодонтиту протезування штифтовим зубом може здійснюватись паралельно з лікуванням періодонтиту, але укріплення зуба дозволяється лише по завершенні лікування або в день операції (резекції верхівки кореня). Штифтовий зуб повинен відповідати таким вимогам.

1) відновлювати коронку штучного зуба, не травмуючи тканини, які оточують корінь;

2) щільно прилягати до поверхні кореня своєю прикореневою частиною і тим самим добре ізолювати канал від потрапляння в нього вмісту ротової порожнини;

3) щільно з’єднувати зо допомогою штифта зі стінками каналу не менше ніж на 2/3 його довжини;

4) мати гарний вигляд;

5) не підвищувати прикус і не перешкоджати рухам нижньої щелепи.

Мостовидні протези.