Протиалергічні засобиМатеріали / Протиалергічні засобиСторінка 1
Актуальність. Алергічні захворювання (бронхіальна астма, полінози, кропив’янка, алергічний нежить, дерматити, лікарська і харчова алергія) широко розповсюджені в усьому світі і мають тенденцію до росту. В деяких країнах до 10% населення страждає алергічними захворюваннями, найбільш розповсюдженими є бронхіальна астма, поліноми (алергія від пилку), кропив’янка. Причиною цього в першу чергу, рахують широке застосування антибіотиків і інших лікарських препаратів. Розвиток хімічної промисловості і поява великої кількості синтетичних матеріалів, барвників, пральних порошків та інших виробничих і побутових речовин, багато яких з них можуть бути алергенами. Тому протиалергічні засоби мають велике значення, є засобами першої допомоги при бронхіальний астмі, анафілактичному шоку.
Алергія – (гр. allos – інша, ergon - дія) підвищена чутливість до якої-небудь речовини, частіше тієї, яка має антигенні властивості. Алергія означає іншу змінену дію деяких речовин на організм. В основі алергії лежать імунні реакції, які виникають при взаємодії алергену з антитілом. Речовини, здатні викликати в стан алергії називаються алергенами. Алергенами являються в першу чергу чужерідні білки, але можуть бути речовини небілкової природи, в тому числі низькомолекулярні, наприклад, бром, йод. Алергени поступають в організм головним чином ззовні (екзоалергени). В організмі можуть утворюватися із білків ендоалергени (аутоалергени). До екзоалергенів відносяться речовини рослинного походження (пилок, плоди, листя, коріння) і тваринного (волосся, лупа, шерсть, пух) походження, а також алергени побутові (домашній пил, миючі засоби та ін.), харчові (молоко, шоколад, лимони), лікарські (антибіотики, сульфанігаміди), промислові (різні хімічні сполуки), бактеріальні.
Схема протікання алергічної реакції.
При попаданні алергену в організм в ньому утворюються антитіла. При повторному введенні цього алергену в організм відбувається реакція між алергеном і антитілом на поверхні тучних клітин і вони руйнуються, внаслідок чого виділяється гістамін і спостерігаються ознаки алергічної реакції.
Розглядаючи сучасні проблеми алергічних захворювань і застосування ЛЗ, слід окремо виділити характер алергічних реакцій, які виникають внаслідок застосування лікарських засобів.
Всього у світі нараховується близько 200 протиалергічних засобів, більшість із них – це відносно прості порівняно з білкам хімічні сполуки. Такі небілкові речовини імунологічно є неповноцінними антигенами – наптерами. Перетворюючись на повні антигени, як правило, шляхом утворення необоротних хімічних зв’язків із білковою речовиною, вони призводять до сенсибілізації (підвищеної чутливості).
Розвиток лікарської алергії відбувається в три етапи: 1 – перетворення лікарської речовини на таку форму, яка може реагувати з білками (такі властивості мають небагато речовин), 2 – кон’югація гаптену з білком даного організму або з іншою білковою молуколою – носієм, внаслідок чого утворюється повний антиген; 3 – імунна реакція організму на цей комплекс, який перетворюється на чужерідний. Алергічні реакції на ЛЗ мають кілька вадливих особливостей, що відрізняє їх від інших видів побічної дії.
По-перше, це невідповідність фармакологічних властивостей ЛЗ клінічним проявам після його введення: один і той же препарат може викликати різі прояви, і, навпаки, різні ЛЗ можуть викликати однакові прояви. По-друге, на фоні сенсибілізації часто навіть мінімальна кількість лікарської речовини може викликати алергічну реакцію.
Алергічні реакції поділяються на дві групи: 1) алергічні реакції негайного типу (кропивниця, сінна лихоманка, сироваткова хвороба та ін.); 2) алергічні реакції сповільненого типу (реакція відторгнення пересаджених тканин).
В розвитку алергічних реакцій швидкого типу розрізняють три послідовні стадії: 1) стадія імунних реакцій (накопичення в організмі антитіл); 2)стадія патохімічних порушень (розвивається в результаті взаємодії алергена і антитіла і виділення гістаміну; 3) стадія патофізіологічних порушень (розвивається в результаті дії великої кількості активних речовин (звільнення із клітин на клітини органів і тканин). Гістамін збуджує Н1-ерцептори, які знаходяться в усьому організмі, що приводить до скорочення м'язів, бронхів, ШКТ, матки, розширення кровоносних судин (понижує АТ), при цьому спостерігається почервоніння шкіри, шум у вухах, головокружіння, частіший пульс і дихання. Зниження АТ зумовлено розширенням дрібних судин, що в свою чергу приводить до зменшення об’єму циркулюючої крові, АТ знижується ще і тому, що під впливом гістаміну проникливість судин різко збільшується і спостерігається вихід плазми в тканини і їх набряк.