Психологічна та психотерапевтична допомога хворим на вірусний гепатит з врахуванням рівня захворюваності по Снятинському районі

Матеріали / Психологічна та психотерапевтична допомога хворим на вірусний гепатит з врахуванням рівня захворюваності по Снятинському районі

Сторінка 2

Я з’ясувала, що поведінкові і психологічні зміни у хворих на вірусний гепатит потребують необхідного психологічного “забезпечення” лікувального процесу, також необхідним є втілення кваліфікаційної психологічної роботи. У роботі з хворими на вірусний гепатит зустрічається відмова хворих від повних терапевтичних і діагностичних заходів, порушення лікувального режиму, різноманітні конфліктні ситуації, тому вирішення цих питань потребує професійного підходу з боку медичної сестри. Особливої уваги потребують особи з психологічними та поведінковими порушеннями внаслідок вживання психоактивних речовин, питома вага яких серед хворих на вірусний гепатит в останній час значно зросла.

Як показують невтішні результати, в практичній роботі інфекціоністів психологічні фактори лікувальної роботи досі здаються мало суттєвими. У той же час компетенцією психіатра-консультанта інфекційні лікарні традиційно були лише гострі психологічні стани. Як наслідок, межові психічні порушення, а також широкий спектр психологічних реакцій пацієнта на хворобу, найчастіше залишаються поза увагою клініцистів.

Постає питання – яким же чином має здійснюватися результативна психологічна консультативна допомога в інфекційній практиці?

Моєю відповіддю на це питання є впровадження штатної посади медичного психолога або психотерапевта в стаціонарах із значною кількістю хворих на вірусний гепатит.

Звичайно, що найбільшою частиною консультативної роботи має бути надання порад і рекомендацій лікарем-інфекціоністом щодо побудови тактики ведення “проблемних” у психологічному плані хворих. У таких випадках, коли наявні поведінкові реакції змістовно пов’язані із захворюванням на вірусний гепатит та із ситуацією лікування (наприклад, підвищення занепокоєння через можливі наслідки, або, навпаки, відмова від лікування після зникнення жовтяниці та покращення самопочуття, інфекціоніст повинен проводити психокорекційні заходи самостійно. Консультативна допомога психотерапевта або психолога в такому разі має здійснюватись непрямими способом, за принципом нагляду (супервізії).

Консультант повинен працювати з хворим лише в тій ситуації, коли психологічний розлад носить характер сукупної психоневрологічної патології, до цього ж має бути позитивна постанова пацієнта на проведення психологічного консультування. Але й в таких випадках терапевтичним завданням консультанта має бути не стільки лікування власне психічного розгляді і тим більше не довгострокові психоневротичні заходи, а допомога хворому завершити найважливіше на даний момент – лікування інфекційного захворювання та протистояти перешкодам, які на цьому шляху можуть бути спричинені психологічними і поведінковими порушеннями.

Таким чином, я прагну підкреслити, основну мету психокорекційних заходів у гепатитних відділеннях – це максимальне сприяння лікуванню основного (інфекційного) захворювання, першочергове виявлення та корекція саме тих розділів, які ставлять під загрозу адекватність позиції хворого щодо лікування й дотримання дієтично-режимних обмежень.

Потрібно зауважити, що в разі виникнення психотичних розладів хворих психотерапевт також може своєчасно їх розпізнати і поставити питання про необхідність госпіталізації в психіатричний стаціонар.

Отже висновком моїх міркувань є – необхідність забезпечення в гепатитних відділеннях психологічної та психотерапевтичної допомоги професійного рівня, що є очевидним і актуальним. На мою думку, це має не тільки розв'язати широку низку практичних повсякденних питань, але й сприятиме розвитку інтегративного, системного підходу, який стає дедалі необхідним у широкій мережі загальносиматичних лікувальних закладів.

Захворюваність вірусним гепатитом А по Снятинському району.