Респіраторна кома. Етіологія. Клініка патогенез. Невідкладна допомога

Матеріали / Респіраторна кома. Етіологія. Клініка патогенез. Невідкладна допомога

Сторінка 2

Клінічно гостра дихальна недостатність проявляється ціанозом, аритмічним диханням, рідше – ортопное або зупинкою дихання. АТ спочатку підвищений, а потім знижується. Відмічається зміна пульсу – від брадикардії до стійкої тахікардії. Неврологічна кома, яка супроводжує черепномозкову травму, з’єднюється з високою гіпертермією центрального або гнійно-септичного походження, парезом кишечника, рвотою.

При дослідженні крові виявляються гіпокаліємія, гіперкоагуляція, гіпоксія, гіпопноя. На фоні міроприємств, направлених на усуненні безпосереднього пошкодженні мозку, необхідно проводити корекцію порушення дихання (усунення непрохідності дихальних шляхів, ШВЛ), електролітного балансу і КЛС, профілактику тромбоемболічних ускладнень і гіпоксичного пошкодження життєво важливих органів (серце, печінка, нирки). Основні принципи і методи лікування гострої дихальної недостатності центрального походження спрямовані на профілактику або зменшення набряку мозку.

Лікування набряку мозку зосереджене на нормалізації внутрічерепних об’ємів, проникності гемато-енцефалічного бар’єру, мозкового кровообігу і метаболізму. Для нормалізації внтуршнішньо-черепних об’ємів примінюють діуретини. Стимуляцію діареза починають з призначення осмотичних діуретинів: манітола, сечовини, гліцерину. Вони швидко зменшують об’єми тканини мозку і спинно-мозкової рідини. Осмотичні діуретини потрібно примінювати при необхідності термінової дегідратації, тому що вони показані при генералізованому пораженні ЦНС. При вогнещевому пораженні можливі дислокація і вклинення мозку із-за нерівномірної дегідратації її клітин.

Підтримка ефекту досягається використанням препаратів для форсуючого діарезу (фуросемід, урегіт) і зменшення утворення спинено-мозкової рідини (діакарб).

В лікуванні набряку мозку після термінової дегідратації важливе значення мають: верошпірон, спіронолактон та інші препарати, що використовують, як натрієво вивідні енуретики і антагоністи альдостерона, а також використання глюкокортикоїдів засновуються на їх мембраностабілізуючих, імунодепресивній і нормалізуючій мікроциркуляторній діях (пірацентам, аскорбінова кислота).

Ефективність протинабрякової терапії досягається за допомогою примінення таких препаратів як: реополіглюкіна, альбуміна, компламіна.

Пошкоджуючи дія гіпоксії при набряку мозку зменшується. При використанні краніоцеребральної гіпотермії, натрію оксибутурату, барбітуратів, кавінтона.