Сечовидільна система, її функціональне значення

Матеріали / Сечовидільна система, її функціональне значення

Сторінка 1

Для нормальної життєдіяльності організму необхідний постійний склад внутрішнього середовища: кров, міжклітинні рідини. Здатність окремих клітин і всього організму в цілому зберігати постійність своєї рідкої фази з допомогою багаточисленних фізіологічних і біохімічних реакцій – це одна найважливіших особливостей живої матерії.

Завдяки цій здатності в різних зовнішніх умовах параметри внутрішнього середовища не виходять за визначені межі, а навпаки, всякий раз приводяться до найбільш благоприємного для життєдіяльності рівня. Підтримання постійної (в визначених межах) внутрішнього середовища організму називається гомеостазом. Важливу роль в збереженні гомеостазу відіграють органи виділення – нирки, потові залози, кишківник, а також печінка, легені, які беруть участь в видаленні з організму кінцевих продуктів обміну речовин. Органи виділення працюють не менш напружено, ніж серце, мозок і інші життєвоважливі системи організму.

Знання даної теми допоможе студентам у вивченні клінічних дисциплін, розвивати своє клінічне мислення.

Органи виділення (видільна система), або сечові органи.

В процесі життєдіяльності в організмі людини утворюються в значній кількості продукти розпаду органічних речовим, які не використовуються організмом і виділяються з нього обов’язково через органи виділення.

Кінцеві продукти обміну речовин, які виділяються організмом називаються екскретами, а органи, які виконують видільні функції, називають екскреторними або видільними. До видільних органів відносять легені, шлунково-кишковий тракт, шкіру, нирки.

ЛЕГЕНІ - сприяють виділенню, в навколишнє середовище вуглекислого газу (СО2) і води у вигляді пари (біля 400 мл. в добу).

ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ - виділяє незначну кількість води, жовчних кислот, пігментів, холестерину, деякі лікарські рослини і неперетравлені залишки їжі в вигляді калових мас.

ШКІРА - виконує екскреторну функцію за рахунок наявності потових і сальних залоз. Потові залози виділяють піт, у склад яких входять вода, солі, сечовина, сечова кислота, креатинін і деякі другі з'єднання.

Основним органом виділення є нирки, які виводять з сечею велику кількість кінцевих продуктів обміну, головним чином, які містять азот (сечовину, аміак, креатинін). Процес утворення і виділення сечі з організму називається ДІУРЕЗОМ.

До сечових органів відносяться:

1. Нирки - функція сечоутворення і сечовиділення.

2. Сечоводи - функція сечовиведення.

3. Сечовий міхур – сечонакопичення.

4. Сечівник (жіночий, чоловічий) - сечовідведення сечі назовні.

НИРКИ, ЇХ БУДОВА, ФУНКЦІЇ

1. Головна функція нирки - видільна (екскреторна). Бони виді­ляють з організму продукти розпаду, залишки води, солей, шкідливі речовини і деякі лікарські препарати.

2. Беруть участь у підтриманні і збереженні на відносно постій­ному рівні внутрішнього середовища (гомеостаза).

А) регулюють величину осмотичного тиску в організмі;

Б) регулюють постійність реакції крові, іонного складу крові.

3. Синтезуюча функція, беруть участь в синтезі деяких речовин, наприклад є спеціальний фермент ренін, який приймає участь в регуляції рівня артеріального тиску.

4. Секреторна функція, вони володіють здатністю до секреції ор­ганічних кислот і основ іонів К+ і Na+.

5. Обмінна функція. Беруть участь в водносольовому (мінеральному) обміні, а також встановлено, що нирки беруть участь і в ліпід­ному, білковому і вуглеводному обміні.

ЗОВНІШНЯ БУДОВА НИРКИ.

Нирка (ren лат. назва; nephros грецька назва) парний орган; є права і ліва нирка, бобоподібної форми, темно-червоного кольору, поверхня гладенька, розміри біля 11х5см, маса в середньому дорівнює 120-200-250г.

ТОПОГРАФІЯ НИРКИ.

Знаходиться в позаочеревинному просторі, по обидві сторони хребетного стовпа.