Про вдосконалення організації медичної допомоги хворих на ВІЛ інфекцію (СНІД)

Матеріали / Про вдосконалення організації медичної допомоги хворих на ВІЛ інфекцію (СНІД)

Сторінка 2

У хворих молодих людей пневмонія і саркома мали важкий перебіг і, у більшості випадків, закінчувалися смертельно. Лікарі одразу ж звернули увагу на два фактори: всі хворі були гомосексуалістами, мали багато статевих контактів і у всіх було встановлено імунодефіцит. Кількість хворих почала катастрофічно зростати, відмічалась висока смертність та швидкість розповсюдження хвороби. Нову хворобу назвали “синдром набутого імунодефіциту” скорочено СНІД. СНІД перетворився у тавро. Хворих не брали на роботу, позбавляли житла, не пускали в готелі та лазні, медичні працівники боялись доглядати за ними. Усе це викликало відповідну реакцію хворих на СНІД – від демонстрацій протесту із закликами про допомогу і небажанням лікуватися і рішучості помститися за свою нещасливу долю, заражаючи інших людей.

Небезпека захворіти на СНІД виникла і серед тих, хто не був гомосексуалістом чи наркоманом. Стало очевидно, що хвороба передається статевим шляхом і через кров. Безвинними жертвами стали люди, яким неодноразово переливали кров. Є певна небезпека зараження для медичного персоналу. Передача хвороби при переливанні крові та статевому акті дали підстави гадати, що СНІД викликається якимось інфекційним агентом, можливо вірусом. В червні 1986 р. на другій Міжнародній конференції з проблем СНІДу було вирішено назвати його збудника “вірусом імунодефіциту людини”, скорочено ВІЛ.

Звідки ж взявся вірус імунодефіциту людини? Майже половина африканських зелених мавп заражена вірусом, схожим на ВІЛ. Виникло припущення, що цей вірус в 1950-1960 рр. перейшов від мавп до людей, набув здатності розмножитися в організмі людини. Нажаль, вірус потрапив і в нашу країну. Уражаючи клітини імунної системи ВІЛ лишає організм беззахисним. Будь-яка інфекція, навіть найневразливіша стає фатальною. СНІД – єдина епідемічне захворювання людини з тривалим періодом від моменту зараження до перших клінічних проявів (до 15 років і більше).

Ризик зараження СНІДом зростає в міру збільшення статевих партнерів. Вірус СНІДу нестійкий у зовнішньому середовищі, він гине при температурі 56 о С протягом 30 хв., при 78 о С – протягом 10 хв., він активується (у середньому за 10 хв.) етиловим ефіром, ацетоном, однопроцентним розчином глютаральдегіду, а також 0,2 % розчином гліпохлориду натрію.

Разом з тим вірус зберігає здатність у висушеному стані протягом 4-6 днів при 22оС, а при більш низькій температурі довше.

При СНІДі в організмі людини практично немає жодного органу, системи або тканини, які були б застраховані від впливу різних інфекцій, що виникають лише при ослабленні імунної системи організму.

В результаті вивчення декількох тисяч хворих, зареєстрованих у світі, встановлено, що вірус СНІДу передається:

q При статевому контакті з хворими або зараженими вірусом;

q При використанні для ін’єкції нестерильних шприців, в основному наркоманами;

q При переливанні крові від хворої людини здоровій з 1987 р. в нашій країні введено строгий контроль провірки донорської крові, який виключає цей шлях передачі;

q Від вагітної жінки, зараженої СНІДом, новонародженій дитині.

Використання в медичних закладах методів стерилізації виключає можливість передачі вірусу СНІДу.

Аналіз даних показує, що серед хворих: 78 % - чоловіки-гомосексуали, або чоловіки, які мали статеві контакти як з мужчинами так і з жінками, люди які ведуть безалаберне статеве життя;15 % - наркомани які приймають наркотики в/в; 1 % - люди, які отримали багаторазове переливання крові; 1 % - діти, народжені від матерів, заражених СНІДом; 5 % - шлях зараження невідомий із-за смерті хворого, або відмови повідомити необхідну інформацію.

При проникненні вірусу СНІДу в організм виникає відповідна реакція – утворюються антитіла. Цю реакцію можна виявити спеціальними методами, досліджуючи кров. Позитивна реакція вказує, що людина заразилась вірусом СНІДу, але в даних людей з позитивною реакцією крові в дальнішому розвивається СНІД, інші ж, залишаючись зовнішньо здоровими, зберігають вірус в організмі. І хворі і вірусоносії можуть заражати інших людей. Однак за результатами реакції неможливо сказати, хто захворів, а хто залишився вірусоносієм.