Суглоби. Функція суглобів, будова суглобів

Матеріали / Суглоби. Функція суглобів, будова суглобів

Сторінка 1

Кістки скелета сполучаються різними способами. Є дві основні групи сполучень: синартрози (synarthrosis) і діартрози (diarthrosis). Діартрози – це рухомі порожнинні сполучення кісток, які називаються ще суглобами. У суглобі відрізняють основні і обов'язкові для цього частини: суглобову сумку або карсулу (capsula articularis), поверхні кісток (facie articularis), які зчленовуються і порожнину (carum articulare).

Всі суглоби мають загальний план будови, який включає суглобову порожнину, суглобову сумку і суглобові поверхні. Суглобову порожнину виділяють умовно, оскільки в нормі між суглобовою сумкою і суглобовими кінцями кісток порожнини не існує, а міститься рідина.

Суглобова сумка охоплює суглобові поверхні кісток, утворюючи герметичну капсулу. Суглобова сумка складається з двох шарів. Зовнішній шар переходить в окістя, внутрішній шар виділяє в порожнину суглоба рідину, що відіграє роль мастила, забезпечуючи вільне ковзання суглобових поверхонь.

Мал. 1. Будова суглоба (а) і його форми (б):

1 — суглобова сумка; 2 — внутрішня поверхня сумки; 3 — порожнина суглоба; 4 — суглобові поверхні; 5 — кулястий, 6 — сідлоподібний, 7 — блокоподібний, 8 — циліндричний суглоби

Суглобові поверхні з'єднуваних кісток вкриті суглобовим хрящем. Гладенька поверхня суглобових хрящів сприяє рухам у суглобах. Суглобові поверхні за формою і розмірами дуже різноманітні, їх порівнюють з геометричними фігурами. Звідси і назви суглобів за формою (див. мал. 1, б): кулясті (плечовий, кульшовий), еліпсоїдні (променезап'ясткові), циліндричні (променеліктьовий) тощо. Оскільки рух з'єднуваних ланок здійснюється навколо однієї, двох або багатьох осей, суглоби прийнято також поділяти на багатоосьові (кулясті), двохосьові (еліпсоїдні, сідлоподібні) і одноосьові (циліндричний, блокоподібний).

Залежно від кількості з'єднуваних кісток суглоби поділяють на прості, в яких з'єднуються дві кістки (наприклад, фаланги пальців), складні, в яких з'єднується більше двох кісток (наприклад, ліктьовий суглоб), і комбіновані — це два анатомічно самостійних суглоби, об'єднані функціонально. Прикладом комбінованих суглобів є приєднання нижньої щелепи до скроневих кісток, а також ребер до хребта.

Суглобова сумка прикріпляється по краю суглобових поверхонь, які оточуються нею з усіх боків. У неї 2 шари:

- зовнішній – щільний, фіброзний

- внутрішній – м’який, силовіальний, багатий на кровоносні судини.

На вн. оболонці капсули є оболонка, яка виділяє клейку рідину – синовію, яка служить для змазування зчленівних поверхонь кісток, внаслідок чого знижується тертя суглобових поверхонь. Суглобова сумка обмежує з усіх боків замкнуту суглобову порожнину (carum articul). Поверхні кісток, які зчленовуються вкриті тонкою пластиною гіалінового хряща, який має значну прочність і щільність.

Суглобові поверхні, сумка і порожнина є кардинальними ознаками всякого справжнього суглоба. Крім цих обов’язкових елементів у суглобах іноді зустрічаються деякі допоміжні апарати: допоміжні зв’язки, суглобові губи, диски, меніски та ін.

Допоміжні зв’язки суглобів можуть мати різні призначення:

- укріпні зв’язки

- пікріпні зв’язки

- внутрішньосуглобові зв’язки

- гальмуючі зв’язки

- захисні зв’язки

- передавальні зв’язки

Суглобові губи є для деяких суглобів (плечового, кульшового) додатковими утвореннями, які розміщені по краю суглобової поверхні і збільшують її. Збудовані вони з волокнистого хряща і здебільшого мають кільцеподібну форму.

Суглобові диски і меніски являють собою утвори з сполучнотканинного волокнистого хряща і містяться всередині суглобової порожнини.

Форма суглобових поверхонь цілком відповідає функції суглоба і перебуває в певній залежності від м’язового апарату, який діє на даний суглоб. У більшості суглобів одна поверхня вгнута і утворює суглобову западину або ямку (fossa articularis), а друга, що їй відповідає, опукла і має назву суглобової головки (caput articulare).

Рухи в суглобі можливі тільки з умовою, якщо зчленівні поверхні суглобів тісно стикаються і не відходять одна від одної. Механізм і характер руху суглобів залежать від форми суглобових поверхонь. Всі суглобові поверхні з членівних кісток розкладаються як відрізки геометрично правильних тіл обертання, які утворюються при русі навколо прямої нерухомої лінії – осі – будь-якої іншої лінії, що називається твірною. Залежно від положення твірної до лінії осі в результаті її обертання навколо цієї осі утворюється те чи інше тіло обертання, тому відрізняють суглоби циліндричні, блоковидні, еліпсоподібні, сідловидні, кулясті і плоскі. Рух в суглобі ніби повторює рух твірної: одна суглобова поверхня нерухома, а друга обертається навколо неї, як твірна навколо своєї осі.