Сучасна гігієна та її роль у зміцненні здоров’яМатеріали / Сучасна гігієна та її роль у зміцненні здоров’яСторінка 1
ПЛАН
Вступ
1. Місце сучасної гігієни серед інших медичних наук
2. Збереження і зміцнення здоров'я – як головна мета сучасної гігієни
3. Методи сучасної гігієни
Використана література
Вступ
Серед різних медичних дисциплін гігієна займає особливе місце. Це єдина наука профілактичного спрямування, метою якої є запобігання виникнення захворювань, зумовлених негативними чинниками довкілля (умовами проживання, навчання, праці, водопостачання, харчування тощо) і впливом їх на здоров'я людей.
Ідеї профілактики сягають в давнину. Ще знаменитий лікар Гіппократ (460-377 рр. до н.е.) вимагав “піклуватися про здоров'я здорових заради того, щоб вони не хворіли”. Цього можна досягнути, лише засвоївши певний об'єм знань і вмінь у галузі гігієни. Гігієнічні знання повинні стати для медичного працівника повсякденним порадником у його благородній справі, спрямованій на зміцнення здоров'я народу та продовження тривалості життя людей.
Розробляючи заходи щодо запобігання хвороб і збереження здоров'я, гігієна виходить з правильних уявлень про причини, що впливають на організм і рівень захворюваності як населення в цілому, так і окремої людини.
Щоб досягти мети, гігієна повинна:
1. Вивчати всі фактори й умови зовнішнього середовища та їх вплив на організм людини.
2. Розробляти і науково обґрунтовувати гігієнічні нормативи, правила і заходи, що позитивно діють на здоров'я людини, й усувати або зводити до мінімуму дію шкідливих факторів.
3. Впроваджувати в життя розроблені заходи, правила і нормативи як лікарями-практиками, так і зусиллями молодшого і середнього медичного персоналу.
1. Місце сучасної гігієни серед інших медичних наук
Слово "гігієна" походить від грецького слова, яке перекладається як "той, що приносить здоров'я".
Гігієна - це наука, що вивчає закони впливу на організм окремих людей і цілих колективів соціальних, природних і штучних чинників навколишнього, а також внутрішнього середовища для виявлення закономірностей позитивного і негативного їх впливу на організм, здійснює на цій підставі наукове розроблення запобіжних і оздоровчих заходів, спрямованих на ліквідацію чи зменшення до безпечних величин (гігієнічних нормативів) впливу негативних чинників або, навпаки, на широке використання позитивних чинників для збереження, оздоровлення і зміцнення здоров'я як окремої людини, так і цілих колективів, усього людського суспільства.
Це визначення відомого українського вченого, академіка багатьох академій наук України і світу, одного з фундаторів кафедри загальної гігієни Тернопільської медичної академії ім. І.Я. Горбачевського, ректора і завідувача кафедри гігієни Українського національного медичного університету ім. О.О.Богомольця професора Є.Г. Гончарука.
Гігієна займає особливе місце в системі медичних знань. Але спочатку треба сказати, що таке медицина взагалі. Медицина - це система наукових знань і практичної діяльності, метою якої є зміцнення і збереження здоров'я, продовження життя людей, профілактика і лікування хворих. Медицина поділяється на дві галузі: лікувальну і профілактичну.
Об'єктом вивчення лікувальної медицини є хвора людина, метою - лікування і зміцнення здоров'я, або полегшення страждань хворого, дослідження і встановлення діагнозу, призначення і контроль за лікуванням. Медичні працівники середньої і вищої ланок працюють індивідуально з кожною хворою людиною.
Другим надзвичайно важливим напрямком медицини є профілактична медицина. Це колективна медицина, або гігієна. Об'єктом вивчення гігієни є практично здорові люди, тобто люди, які без обмежень здатні повністю виконувати свої біологічні й соціальні функції. Гігієна займається здоров'ям здорових людей (індивідуальним здоров'ям), здоров'ям колективів практично здорових людей, людності країни (громадським здоров'ям), популяції. Завдання профілактичної медицини (гігієни) виконують лікарі й середні медичні працівники: гігієністи, санітарні лікарі, помічники санітарних лікарів з певних розділів гігієни. Гігієну часто називають медичною екологією, або екологією людини.