Сучасна гігієна та її роль у зміцненні здоров’я

Матеріали / Сучасна гігієна та її роль у зміцненні здоров’я

Сторінка 1

ПЛАН

Вступ

1. Місце сучасної гігієни серед інших медичних наук

2. Збереження і зміцнення здоров'я – як головна мета сучасної гігієни

3. Методи сучасної гігієни

Використана література

Вступ

Серед різних медичних дисциплін гігієна займає особливе місце. Це єдина наука профілактичного спрямування, метою якої є запобі­гання виникнення захворювань, зумовлених негативними чинника­ми довкілля (умовами проживання, навчання, праці, водопостачан­ня, харчування тощо) і впливом їх на здоров'я людей.

Ідеї профілактики сягають в давнину. Ще знаменитий лікар Гіппократ (460-377 рр. до н.е.) вимагав “піклуватися про здоров'я здорових заради того, щоб вони не хворіли”. Цього можна досягнути, лише засвоївши певний об'єм знань і вмінь у галузі гігієни. Гігієнічні знання повинні стати для медичного працівника повсякденним по­радником у його благородній справі, спрямованій на зміцнення здо­ров'я народу та продовження тривалості життя людей.

Розробляючи заходи щодо запобігання хвороб і збереження здоров'я, гігієна виходить з правильних уявлень про причини, що впливають на організм і рівень захворюваності як населення в ціло­му, так і окремої людини.

Щоб досягти мети, гігієна повинна:

1. Вивчати всі фактори й умови зовнішнього середовища та їх вплив на організм людини.

2. Розробляти і науково обґрунтовувати гігієнічні нормативи, правила і заходи, що позитивно діють на здоров'я людини, й усува­ти або зводити до мінімуму дію шкідливих факторів.

3. Впроваджувати в життя розроблені заходи, правила і нор­мативи як лікарями-практиками, так і зусиллями молодшого і середнього медичного персоналу.

1. Місце сучасної гігієни серед інших медичних наук

Слово "гігієна" походить від грецького слова, яке перекла­дається як "той, що приносить здоров'я".

Гігієна - це наука, що вивчає закони впливу на організм окре­мих людей і цілих колективів соціальних, природних і штучних чинників навколишнього, а також внутрішнього середовища для виявлення закономірностей позитивного і негативного їх впливу на організм, здійснює на цій підставі наукове розроблення запобіжних і оздоровчих заходів, спрямованих на ліквідацію чи зменшення до безпечних величин (гігієнічних нормативів) впливу негативних чин­ників або, навпаки, на широке використання позитивних чинників для збереження, оздоровлення і зміцнення здоров'я як окремої людини, так і цілих колективів, усього людського суспільства.

Це визначення відомого українського вченого, академіка багатьох акаде­мій наук України і світу, одного з фундаторів кафедри загальної гігієни Тернопільської медичної академії ім. І.Я. Горбачевського, ректора і завідувача кафедри гігієни Українського національного медичного університету ім. О.О.Богомольця професора Є.Г. Гон­чарука.

Гігієна займає особливе місце в системі медичних знань. Але спочатку треба сказати, що таке медицина взагалі. Медици­на - це система наукових знань і практичної діяльності, метою якої є зміцнення і збереження здоров'я, продовження життя людей, профі­лактика і лікування хворих. Медицина поділяється на дві галузі: лікувальну і профілактичну.

Об'єктом вивчення лікувальної медицини є хвора людина, метою - лікування і зміцнення здоров'я, або полегшення страж­дань хворого, дослідження і встановлення діагнозу, призначення і контроль за лікуванням. Медичні працівники середньої і вищої ла­нок працюють індивідуально з кожною хворою людиною.

Другим надзвичайно важливим напрямком медицини є профі­лактична медицина. Це колективна медицина, або гігієна. Об'єк­том вивчення гігієни є практично здорові люди, тобто люди, які без обмежень здатні повністю виконувати свої біологічні й соці­альні функції. Гігієна займається здоров'ям здорових людей (індиві­дуальним здоров'ям), здоров'ям колективів практично здорових людей, людності країни (громадським здоров'ям), популяції. Зав­дання профілактичної медицини (гігієни) виконують лікарі й се­редні медичні працівники: гігієністи, санітарні лікарі, помічники санітарних лікарів з певних розділів гігієни. Гігієну часто назива­ють медичною екологією, або екологією людини.