Сучасний стан проблеми невиношування вагітностіМатеріали / Сучасний стан проблеми невиношування вагітностіСторінка 5
Успішний розвиток перинатології призвів до того, що останні 25-30 років перинатальна смертність е економічно розвинутих країнах знизилася в 4-7 разів. Найнижчим її рівень є у Фінляндії (6,4% о), Швеції (7,5% о), Німеччині 7,8% о), Японії (8% о), США (9,6% о). На жаль в Україні, починаючи з 1991 р. показники дитячої смертності мають тенденцію до зростання.
Однією з основних проблем акушерства залишається внутрішньоутробна інфекція плода. В останні роки особливо зросла частота захворювань, які передаються статевим шляхом, у тому числі хламідіозу, природженого імунодефіциту тощо. Разом з бактеріальною все більшого значення набуває вірусна інфекція, зокрема герпетична і цитомегаловірусна.
Інфекційні процеси у новонароджених бувають внутрішньоутробними і набутими після народження. Внутрішньоутробні інфекції можуть бути антенатальними і інтранатальними.
Під інтранатальними інфекціями розуміють інфекції, набуті перед початком пологів або після початку пологів, до родорозрішення шляхом кесарського розтину або під час проходження плода через родові шляхи. Серед інтранатальних видів інфекції домінують мікробні інфекції (частіше стрептококи групи В, кишкова паличка, лістерії, клебсієли, вульгарний протей, анаероби – цитробактер, бактероїди і інші, рідше – стафілококи. Інфекційна патологія ведуча причина як захворюваності так і смертності новонароджених.
Неонатальні інфекції займають важливе місце серед патологічних станів перинатального і неонатального періодів, підвищують ризик захворюваності, малюкової смертності та інвалідності з дитинства. Збільшення кількості вагітних і новонароджених груп ризику, погіршення репродуктивного здоров’я молоді зумовило підвищення перинатального інфекційного ризику. Крайнім проявом ІП і Н є перинатальний сепсис, який залишається важливою причиною захворюваності та летальності немовлят. Особливо високий ризик сепсису у новонароджених з перинатальною патологією в відділеннях інтенсивної терапії, а також у немовлят з дуже малою масою тіла, а саме, менш ніж 1000 г. Передчасно народжені діти мають найвищий ризик генералізації інфекції з розвитком перинатального сепсису, що зумовлено незрілістю системи імунітету, застосуванням інвазивних методів інтенсивної терапії.
Ризик ІП і Н має безпосередній зв’язок із станом здоров’я вагітної жінки, гострими та хронічними урогенітальними інфекціями, зниженнями антимікробних властивостей навколоплідних водів, хоріоамніонітом, передчасними пологами.
Сучасні екологічні та соціально-економічні умови життя сприяють контактам жінок з різними групами перинатальних інфекційних патогенів. Погіршення репродуктивного здоров’я населення України, що спостерігається протягом останніх років, має безпосередній зв’язок з гострими і хронічними урогенітальними інфекціями групи TORCH.
У зв’язку з особливостями екологічного та соціального стану населення України, імунодефіцитні захворювання новонароджених пов’язані з порушеннями, які мають місце на первинних стадіях ембріогенезу, раннього фетального і перинатального періодів. Серед них особливе значення мають: персистентні (рецидивні) вірусні, бактеріальні, мікоплазменні, хламідійні, кандидозні інфекції жінок, шкідливий вплив на вагітних токсинів промислового та побутового походження, ендокринні порушення та психоемоційні стреси.
На сьогоднішній день все не викликає сумніву, що провідною причиною передчасних пологів є інфекція: екстрагенітальна, урогенітальна, хоріоамніоніт. Ризик інтранатального інфікування плода значно підвищується при недіагностованих гострих і хронічних урогенітальних інфекціях. Інтранатально плід може інфікуватися різними групами мікроорганізмів: вірусами, бактеріями, грибами, мікоплазмами, хламідіями тощо. Слід зазначити досить високий ризик інтранатального інфікування плоду вірусом гепатиту В, цитомегаловірусом, урогенітальним герпесом, ротавірусами, ентеровірусами у жінок з пе6рсистенцією зазначених вірусів або з клінічними проявами інфекції на момент пологів.
Важливими факторами недостатності функціонування імунної системи новонароджених є такі: слабка резистентність до умовно-патогенних грамнегативних бактерій, висока чутливість до вірусних інфекцій, зумовлена зниженням здатності організму новонароджених до продукування імунного гама-інтерферону, низька активність оспонинів, схильність до генералізації гнійно-запальних процесів та септичних станів (Казмірчук В.Є., Дранні Г.М., Ковальчук Л.В., 1999).