Туберкульозний менінгіт

Матеріали / Туберкульозний менінгіт

Сторінка 1

Туберкульозне запалення мозкових оболонок — найтяжча фор­ма туберкульозу, в доантибактеріальний період була абсолютно смертельною. Перебіг його гострий з поліморфною клінічною симптоматикою і сприятливим прогнозом при ранній діагности­ці і лікуванні. Тепер туберкульозний менінгіт перетворився у під-гострий і хронічний процес.

Захворювання розвивається вторинно, якщо е активне тубер­кульозне вогнище в будь-якому органі після перенесеного пер­винного туберкульозу, при гематогенно-дисемінованому процесі в легенях. Морфологічні зміни (ексудат, висипання горбиків) локалізуються на м'якій мозковій оболоні, на основі мозку можуть поширюватися на судинні оболонки шлуночків мозку, мозкову речовину. Внаслідок гіперергічної реакції спостеріга­ються ендоваскуліти з розвитком крововиливів або ділянок роз­м'якшення мозкової речовини, що закінчується енцефалопатією, парезами і паралічами кінцівок, ураженням черепних нервів.

Розрізняють такі форми туберкульозу з ураженням оболонок і речовини мозку: базальний (базилярний) туберкульозний ме­нінгіт; менінгоенцефаліт; менінгоенцефаломіеліт (цереброспі-нальний лептопахіменінгіт).

Перебіг туберкульозного менінгіту може бути добро­якісним, хвилеподібним (із загостреннями, що закінчуються видужанням); хвилеподібний з летальним кінцем, гострим прогресуючим з летальним кінцем.

Раніше в клініці туберкульозного менінгіту виділяли продромальний період, період подразнення оболонок мозку і період паралічів. При сучасному лікуванні характер перебігу і наслідки туберкульозного менінгіту стали дуже різноманітними. Захво­рювання розвивається поступово: з'являються загальне незду­жання, млявість, сонливість, стомлюваність, головний біль, блю­вання, запор, світлобоязнь, зниження апетиту. Дитина прагне до самітності. Відмічається непостійний субфебрилітет.

У продромальному періоді захворювання приєднуються апа­тія, адинамія з емоційною і загальною гіперестезією. У малень­ких дітей переважають загальномозкові симптоми, гідроцефальний синдром. Початковий період триває в середньому 5—8 днів, іноді від 2—3 тижнів до кількох місяців.

У дітей грудного віку туберкульозний менінгіт починається гостро, бурхливо, з втрати свідомості, розвитку тонікоклонічнпх судорог, вогнищевих уражень нервової системи, геміпарезів, менінгеального синдрому. Бувають блювання фонтаном, не пов'яза­ні з прийняттям їжі, запор. Погляд нерухомий, рідке кліпання повік, блиск опуклих очей, симптом сплячої ляльки. Переднє тім'ячко випинається, напружене.

У періоді подразнення оболонок мозку наростають симптоми загальної інтоксикації, втрата маси тіла, кахексія. Діти пере­бувають у сопорозному стані, набувають анталгічної пози, на­ростає зорова, слухова, тактильна гіперестезія, мова стає тихою, невиразною. Вираженими є ригідність м'язів потилиці, симптоми Керніга, Брудзінського (верхній, середній, нижній), ортотонія (лвора дитина лежить із закинутою головою), гіперрефлексія, анізорефлексія. Патологічні рефлекси (Бабінського, Россолімо, Оппенгейма) різко позитивні, визначають симптоми ураження че­репних нервів (косоокість, розширення зіниць, птоз, анізокорія, згладженість носогубної складки, відхилення язика в уражений бік). Характерними є вегетативні розлади: червоний стійкий розлитий дермографізм, плями Труссо, брадикардія при вираже­ному фебрнлітсті.

Ускладненнями туберкульозного менінгіту можуть бути церебральний і спінальний арахноїдит, нейроендокринні роз­лади, часткова (або повна) атрофія сосків зорових нервів, гідро цефалія, моторні розлади, зниження інтелекту, психопатія.