Фізіологія зовнішнього дихання

Матеріали / Фізіологія зовнішнього дихання

Сторінка 1

ПЛАН

Вступ

1. Сутність зовнішнього дихання

2. Обсяг і ємність легень

3. Інтенсивність вентиляції

Список використаної літератури

Вступ

Фізіологія — наука про функції і процеси життєдіяльності організму загалом, його органів, тканин, клітин тощо. Назва науки походить від грецького physis — природа. Поряд із загальною фізіологією існують її окремі розділи. До них відносять фізіологію різних систем органів (кровообігу, травлення, виділення та ін.)

Фізіологія досліджує процес дихання, оскільки без дихання людина не може обійтися навіть 5 хвилин.

Диханням називається сукупність фізіологічних процесів, які забезпечують надходження кисню в організм, використання його тканинами для окислювально-відновних реакцій і виведення з організму вуглекислого газу.

Дихальна функція здійснюється за допомогою зовнішнього (легеневого) дихання, переносу О2 до тканин і СО2 від них, а також газообміну між тканинами і кров'ю.

Розрізняють грудний, черевний і змішаний типи дихання. Типи дихання виробляються і змінюються під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища, особливо під впливом праці і спортивних вправ. Патологічний подих виявляється звичайно у виді зміни глибини, частоти і ритму дихання.

1. Сутність зовнішнього дихання

Зовнішній подих являє собою ритмічний процес, частота якого в здорової дорослої людини складає 16-20 циклів у 1 хв. Основна задача зовнішнього дихання полягає в підтримці постійної сполуки альвеолярного повітря — 14% кисню і 5% вуглекислого газу. (На відміну від альвеолярного повітря атмосферне повітря містить 20% кисню і 0.3% вуглекислого газу).

У людини зовнішнє дихання забезпечується трахеєю, бронхами, бронхіолами й альвеолами. Газообмін між легенями і навколишнім середовищем здійснюється за рахунок вдиху і видиху.

При подиху обсяг легень збільшується, тиск у них стає нижче атмосферного, і повітря надходить у дихальні шляхи.

Цей процес носить активний характер і обумовлений скороченням зовнішніх міжреберних м'язів і опусканням (скороченням) діафрагми.

Під час видиху обсяг грудної порожнини зменшується, повітря в легенях стискується, тиск у них стає вище атмосферного, і повітря виходить назовні.

Видихнув у спокійному стані здійснюється пасивно за рахунок ваги грудної клітки і розслаблення діафрагми.

Форсований видих відбувається внаслідок скорочень внутрішніх міжреберних м'язів, частково —за рахунок м'язів плечового пояса і черевного преса.

Кількість повітря, який знаходиться в легенях після максимального вдиху, складає загальний обсяг легень, величина якого в дорослої людини дорівнює 4-6 л.

У загальному обсязі легень прийнято виділяти чотири складових її компоненти: дихальний обсяг, резервний обсяг вдиху і видиху і залишковий обсяг.

2. Обсяг і ємність легень

Кожний дихальний цикл складається з вдиху і видиху. Здорова доросла людина при спокійному дихання вдихає і видихає близько 500 мілілітрів повітря. Це кількість повітря називається дихальним обсягом. Після спокійного вдиху людин може вдихнути ще близько 1500 мол повітря. Це так називаний резервний обсяг вдиху.

Після спокійного видиху людин може видихнути ще близько 1500 мол повітря. Це так називаний резервний обсяг видиху. Резервний обсяг вдиху, дихальний обсяг і резервний обсяг дихання — або максимальна кількість циркулюючого повітря — називається життєвою ємністю легень.