Чума і туляремія

Матеріали / Чума і туляремія

Сторінка 2

Діагноз. Опорними симптомами клінічної діагностики туляремії е гарячка, зміни, залежно від вхідних воріт інфекції, з боку шкіри, очей, мигдаликів, легень і розвиток типового регіонарного лімфаденіту (бубону). Вирішального значення набувають дані епі­деміологічного анамнезу.

Високоспецифічним і раннім методом діагностики є внутрішньо-шкірна алергічна проба з тулярином — зависсю вбитих бактерій туляремії. Пробу оцінюють через 24—36—48 год. Позитивною (на­явність Інфільтрату і гіперемії) вона стає вже з 3—8-го дня хвороби, утримується позитивною роками, що використовують і для ретроспективної діагностики. Купить еврокуб там.

Лікування, основним методом лікування хворих на туляремію є антибактеріальна терапія. Призначають стрептоміцин внутрішньо м’язово—1—2 г на добу до 5—7-го дня нормальної темпера­тури тіла, але не менш як 8—10 днів. Рекомендується також призначати левоміцетин, тетрациклін, аміноглікозиди у звичайних дозах.

Для лікування хворих на затяжні і рецидивуючі форми туляре­мії використовують антибіотики в комбінації зі специфічною вак­циною, яку вводять підшкірно, внутрішньо м’язово або внутрішньо­венне по 1, 5, 10, 15 млн. мікробних тіл на ін'єкцію з інтервалом у 5 діб. Курс лікування передбачає 6—12 ін'єкцій. Після введення вакцини можлива місцева, регіонарна і загальна реакції. Прово­дять патогенетичне лікування. Нагноювання бубонів є показанням для хірургічного втручання. Ефективною є пункція таких бубонів, відсмоктування гною, введення внутрішньобубонно антибіотиків (С. М. Заячківський, 1956). Хворих виписують із стаціонару після зникнення клінічних симптомів хвороби. Працездатність віднов­люється повільно.

Профілактика. Важливими заходами е ліквідація природних осередків або зменшення їх ареалів, гідромеліоративні роботи, удосконалення системи агротехнічних заходів, знищення диких І регулювання кількості промислових гризунів, забезпечення охоро­ни джерел водопостачання, продовольчих складів, житлових при­міщень від заселення гризунами. Під час обмолоту хліба (де бага­то гризунів) треба користуватись захисними окулярами-консервами, масками. Застосовують також засоби захисту від укусів кліщів та інших комах (репеленти, захисний одяг).

Найефективнішим методом профілактики туляремії в природ­них осередках е вакцинація населення нашкірно живою туляремій­ною вакциною Райського—Ельберта. Використовують також асо­ційовані вакцини проти туляремії, бруцельозу, чуми та інших інфекцій.

Рекомендована література:

Тітов: стр. 434 – 440

стр. 434 – 440.

Бунін: стр. 356 – 364

стр. 364 – 374.

Питання для самоконтролю.

1. Особливості механізмів передачі збудників кров’яних інфекцій.

2. Характерні епідеміологічні ознаки спалахів у разі передачі збудника кліщами, комарами.

3. Чим визначається стабільність циркуляції збудників кров’яних інфекцій?

4. Чому кров’яні інфекції, збудники яких передаються вошами, зараховані до антропонозів, а ті, що передаються кліщами, комарами, - до зоонозів?