Бактерійні хвороби шкіриСторінка 4
4. Дані патогістологічного дослідження.
5. Виявлення мікобактерій туберкульозу у гістологічних препаратах, шляхом посіву та за допомогою полімеразної ланцюгової реакції є незаперечним підтвердженням туберкульозної етіології процесу.
6. Пробна терапія (тест-терапія) — позитивна динаміка процесу при призначенні протитуберкульозної терапії.
Інформативність цих даних найвища при комплексному оцінюванні.
Диференційний діагноз.
Первинний туберкульоз: твердий шанкр, споротрихоз, ектима.
Бородавчастий туберкульоз: бородавки звичайні, вегетуюча піодермія, бромодерма, бородавчаста форма плоского лишаю, рак шкіри.
Туберкульозний вовчак: дискоїдний червоний вовчак, горбикові сифіліди, саркоїдоз.
Скрофулодерма: актиномікоз, споротрихоз, сифілітична гума, гідраденіт, кулясті вугри.
Коліквативний туберкульоз: гідраденіт, сифілітична гума, пані-куліт.
Міліарний туберкульоз: папульозні сифіліди, парапсоріаз. Виразковий туберкульоз: твердий шанкр, рак шкіри.
Лікування
туберкульозу шкіри повинно бути комплексним, тривалим і безперервним. Терапія повинна бути комбінованою, щоб гальмувати розвиток стійкості мікобактерій до ліків, і передбачати синергізм дії антибактерійних препаратів. Призначають (як мінімум) одночасно два препарати на тривалий строк. Лікування починають із призначення ізоніазиду і рифампіцину в комбінації із етамбутолом, стрептоміцином або піразинамідом. Комбінацію ізоніазиду і рифампі-цину призначають впродовж 9 місяців, інші препарати можна змінювати. У випадках, коли хворий у перші 2 місяці одержував чотири протитуберкульозні препарати, курс лікування може обмежитись 6 місяцями.
Профілактика
передбачає усі загальновідомі заходи, що стосуються туберкульозу взагалі. Раннє виявлення хворих на туберкульоз сприяє санації, припиненню виділення мікобактерій. Хворі повинні знаходитись на диспансерному обліку, рекомендують проводити проти-рецидивні курси лікування.