Профілактика хірургічної інфекціїМатеріали / Профілактика хірургічної інфекціїСторінка 1
Великий ризик для здоров'я та величезні економічні витрати, пов'язані з лікуванням хворих, ставлять сьогодні профілактику хірургічної інфекції на вищий ступінь, ніж пошук все нових і переважно малоефективних засобів лікування.
Звичайно, профілактика інфекції є складною уже через свою багатоплановість, пов'язану з безліччю причин розвитку її та умов, що сприяють цьому. Наведений раніше перелік найважливіших загальних причин поширення хірургічної інфекції слугує дороговказом для вибору профілактичних заходів.
Жорсткість асептичного режиму в хірургічних стаціонарах і насамперед у операційних та перев'язочних — нагальне завдання. Це передусім підвищення вимог щодо асептичного режиму до всіх працівників хірургічних та анестезіологічних і реанімаційних відділень, підвищення професіоналізму в здійсненні асептичних заходів та контролю з боку завідувача хірургічного відділення (операційного блоку) та старшої операційної сестри, провітрювання палат, дезінфекція постелі, вологе прибирання тощо. Високий гігієнічний режим у відділенні, гігієна персоналу (спеціальний одяг, виявлення та лікування бацилоносіїв ) та хворих (миття хворих під душем з антимікробним милом, повна
ізоляція хворих з відкритими вогнищами інфекції від здорових), максимальне скорочення перебування хворих перед операцією у відділенні, уникнення перев'язки в палаті дозволяють зменшити загрозу госпіталізму, контамінації поверхні тіла хворих полі-резистентними мікробами.'
Ретельне дослідження та обстеження хворих перед операцією з метою виявлення якихось відхилень та порушень у них імунітету й інших чинників ризику і корекція їх зменшують загрозу інфекційних ускладнень після операції. Обмеження інвазивних досліджень суворими показаннями, зістри-гування, а не гоління волосся в зоні операційного поля за 30 хв до операції, змазування шкіри операційного поля перед операцією антисептиками, використання водонепроникної білизни для хірургічної бригади, покриття операційного поля після його обробки самоклеючими плівками, через які проводиться розріз, користування гострими інструментами для розтину тканин, бережливе ставлення до останніх, зменшення кількості лігатур, користування в контаміно-ваній рані монофільними, що не мають абсорбуючих властивостей, швами та швами, що розсмоктуються, своєчасна заміна рукавичок у разі їх пошкодження, заміна інструментів після розрізування шкіри — все це сприяє зменшенню ризику щодо розвитку хірургічної інфекції, зокрема інфікування ран. Серед видів хірургічної інфекції найбільшу питому вагу мають інфекція ран та ушкоджень (мікротравми, опіки, відмороження, укуси та ужалення комах тощо), а також післяопераційна (ранова та порожнинна) місцева і загальна інфекції. Тому запобігання цим видам інфекції складає найважливішу проблему. Профілактика інфекції випадкових ран та пошкоджень полягає в своєчасній їх діагностиці, поданні першої медичної допомоги. Добре налагоджена робота травматологічних пунктів, медпунктів, хірургічних кабінетів, станцій "Швидкої допомоги" має величезне значення як для профілактики інфекції, так і нерідко долі потерпілих. У лікуванні цих ран основу складає первинна хірургічна обробка, найкраще в перші 6—12 год після нанесення рани, але не пізніше 24 год, з подальшими допоміжними засобами (дренування порожнини рани, місцеві хімічні та фізичні впливи на неї, асептичні та антисептичні пов'язки, фізметоди, загальні заходи). Поряд із хірургічною обробкою рани в профілактиці ранової специфічної інфекції (правець, сказ) велику роль відіграють імунізація хворих (пасивна, чи пасивно-активна, чи лише активна). Запобігання інфікуванню мікротравм грунтується на санітарній освіті людей та своєчасній обробці мікротравм, зокрема обмиванні пошкодженого місця, якщо воно забруднене, стимулюванні кровотечі з проколу шляхом стискання м'яких тканин з боків у зоні пошкодження, змазуванні місця ушкодження антисептичним засобом — розчином йоду, спирту чи брильянтового зеленого з подальшим закриттям його клеєм БФ-2 чи лейкопластирем або змазуванням ураженого місця антисептичною клеєвою рідиною. Для обробки мікротравм запропоновано багато таких спеціальних антимікробноклейових композицій, які при нанесенні на пошкоджене місце тверднуть. Вони дають одночасно і дезінфікуючі, й герметизуючі ефекти (рідина М.В. Но-викова, клей БФ-2 тощо). Велику роль у профілактиці інфекції випадкових ран відіграють радикальне видалення макроскопічне пошкоджених тканин, ретельний гемостаз (краще без електрокоагуляції), негусте накладання швів та розташування їх у безпосередній близькості від краю (не більше 0,5 см), бережливе ставлення до тканин, аподактильна робота та суворе додержання всіх правил асептики під час виконання цієї операції. У разі вимушеної відстрочки хірургічної обробки рани — до 24 год і більше — хворому треба призначити профілактично антибіотики (краще з групи напівсинтетичних пеніцилінів — ампіцилін чи пентрексил та ін.) або один із сульфаніламідних препаратів (сульфадиметоксин та ін.), які затримують розвиток інфекції в рані. У разі запіз-нілої хірургічної обробки рани, коли в ній уже є ознаки серозного запалення (так звана інфікована рана), для запобігання розвитку в ній гнійного запалення ("гнійної рани") рану не зашивають, а дренують і накладають на неї вологовисихаючі антисептичні осмотичні пов'язки. Ефективними є фізіотерапевтичні процедури, відкрите лікування в асептичних камерах чи аерогерапевтичних установках (АТУ) та загальні заходи (антибіотикотерапія тощо). Раннє закриття рани, аж до пластичного (невільним чи вільним клаптем шкіри), є добрим профілактичним засобом проти розвитку інфекції в ній. Таким самим важливим заходом є введення після обробки кон-тамінованих ран або інфікованої рани (стадія серозного запалення) в їх порожнину припливного чи припливно-відпливного дренажу з антисептиком до повної ліквідації ознак запалення.