Гіпопаратиреоз
Гіпопаратиреоз
– це захворювання з дефіци-том паратиреоїдину різного генезу.
Етіологія:
інфекційно-токсичне ураження пара-щитоподібних залоз (паратиреоїдити), травма, кро-вовилив, генетичний фактор, вроджений недороз-виток залоз, хірургічне видалення залози.
Патогенез.
Нестача паратиреоїдного гормону викликає зниження всмоктування кальцію в кишечнику і реабсорбції в ниркових канальцях. Виникає гіпокальціємія, демінералізація кісток, підвищена нервово-м’язова збудливість.
Клінічні прояви.
Виникають парастезії у вигляді відчуття повзання мурашок, оніміння пальців, губ, язи-ка, скутість, болючі тонічні судоми, карпопедальний спазм з “рукою акушера”, ларингоспазм і судоми ди-хальних м’язів, що можуть викликати асфіксію. Спо-стерігаються зміни психіки, підвищена збудливість з нестійкістю настрою, депресією. Відмічаються очні симптоми у вигляді світлобоязні, блефароспазму, кон’-юнктивіту, помутніння кришталика. При хронічному перебізі наявні трофічні розлади: сухість шкіри, тве-рдість і випадання волосся. Атрофічні зміни ( ламкість і посмугованість нігтів), порушення розвитку зубів (гі-поплазія емалі, множинний карієс). Іноді мають міс-це диспепсичні прояви, відставання у фізичному і ро-зумовому розвитку. В крові відмічається гіпокальціє-мія, гіперфосфатемія (більше 2 ммоль/л).
Перебіг гіпопаратиреозу може бути гострим, хро-нічним, латентним, за етіологією – постопераційний, вторинний, ідіопатичний.
Лікування.
Показане введення паратиреоїдину (20-30 ОД), хлориду кальцію (0,1-0,15 мл на кг маси на добу), призначення вітаміну Д (20 000 МО на добу) або активних метаболітів вітаміну Д (рокальт-рол 0,25-0,5 мкг на добу, оксидевіт), магне В-6.
Хворі перебувають на диспансерному обліку все життя.