ПієлонефритСторінка 1
Пієлонефрит
– неспецифічне мікробно-запаль-не ураження мисково-чашкової та тубулоінтерсти-ціальної системи, яке характеризується інтоксика-ційним, дизуричним, больовим синдромами, лейко-цитурією і бактеріурією.
Етіологія:
кишкова паличка, протей, стафілокок, клебсієла, ентерокок та ін. Надають значення леп-тоспірам, мікоплазмам, вірусам, грибам і ель-фор-мам бактерій.
Патогенез.
Три шляхи попадання інфекції: гема-тогенний, висхідний (урогенний), лімфогенний. Спри-яючі фактори: зниження неспецифічного імунітету, порушення мікроциркуляції в нирках. При висхідно-му шляху попадання інфекції значна роль відводить-ся рефлюксам (міхурово-сечовідний, мисково-нирко-вий). Рефлюкси можуть бути функціонального (ра-хіт, гіпотрофія, гіпотонія) або органічного (вроджені аномалії, вади і спадкові захворювання сечових шля-хів) генезу. Інфекція пошкоджує, в першу чергу, моз-ковий шар нирки (збиральні трубочки і дистальні канальці), а потім поширюється на корковий шар. У зв’я-зку з цим, у 30-50 % випадків причиною хронічної ниркової недостатності є хронічний пієлонефрит.
Клініка.
Інтоксикаційний (підвищення температу-ри, блідість шкірних покривів, сірі круги під очима, знижений апетит, в’ялість, нездужання, біль голови, артралгії, міалгії, парентеральна диспепсія), дизури-чний ( часте, болісне сечовипускання, ніктурія, нетри-мання сечі, натужування, почервоніння обличчя при сечовипусканні, рідке або значне сечовипускання больовий (біль в животі або в попереку, позитивний симптом Пастернацького) синдроми. Сечовий синд-ром проявляється лейкоцитурією (кількість лейкоци-тів більше 6 в полі зору або більше 2 тис. в 1 мл за Нечипоренком, або більше 2 тис. за одну хвилину за Амбурже, або більше 2 млн за добу за Адіс-Каковсь-ким), бактеріурією (більше 100 тис. мікробних тіл в 1 мл сечі). При ультразвуковому дослідженні зна-ходять асиметрію ехогенності, згладженість дифе-ренціації структури нирок. Нисхідна урографія ви-являє деформацію, розширення, спазм мисок, по-рушення екскреторної функції нирок. Радіоізотопна ренографія дає можливість оцінити функції нирок і асиметрію їх ураження. Цистографія і цистоскопія обов’язкові при дизуричних розладах.
Класифікація.
1. Гострий пієлонефрит (активна стадія, період зворот-ного розвитку, клініко-лабораторна ремісія; функці-ональний стан нирок не порушений або порушений).
2. Хронічний пієлонефрит: первинний, вторинний; рецидивуючий, латентний; період загострення, період часткової і період повної клініко-лабора-торної ремісії. Функціональний стан нирок не по-рушений, порушений, хронічна ниркова недоста-тність.
Лікування.
Дієта №5, посилене пиття фрукто-вих і овочевих соків. Безперервна актибактеріаль-на терапія до нормалізації аналізів сечі та ще про-тягом 1-1,5 міс. при гострому і 2-3 міс. при хронічно-му пієлонефриті. Кожні 10-15 днів змінюється препарат залежно від чутливості збудника. Потім пе-реходимо на переривчасті курси лікування: 10 днів на місяць призначаємо уросептик, 10 днів – фітотерапію, 10 днів дитина відпочиває від лікуван-ня. Така переривчаста терапія проводиться 2-3 міс. при гострому пієлонефриті, 3-6-12 міс. – при хроніч-ному перебізі хвороби.
Призначають напівсинтетичні пеніциліни широко-го спектра (ампіцилін, карбеніцилін, карфецилін, флемоксин, амоксицилін, амоксиклав, уназин, азло-цилін, мезлоцилін, піперацилін). При стафілококовій етіології пієлонефриту показані пеніциліназорезисте-нтні пеніциліни (метицилін, нафцилін, оксацилін, ди-клоксацилін) і цефалоспорини (кефзол, цефазолін, цефалексин, цефабене, кетоцеф, цефамандол, це-фокситин, цефтріаксон, цефотаксим, кейтен та ін.). При тяжкому перебізі призначають аміноглікозиди ( ге-нтаміцин, гараміцин, бруломіцин, амікацин, сизоміцин, тоброміцин, нетроміцин). Ще ефективні похі-дні нітрофурану (фурагін, фурадонін, фуразолідон, фуразидин, нітрофурантоїн, апонітрофурантоїн, со-лафур), комбіновані препарати (тримосул, бісептол, ко-трімоксазол) і препарати налідиксової кислоти ( не-грам, невіграмон). Препаратами вибору при відсут-ності антибіотикограми вважають нітроксолін (5-НОК) і палін. Показані сульфаніламідні препарати і похідні фторхінолону (ципрофлоксацин, пефлоксацин, нолі-цин, норбактин, левофлоксацин та ін.). Є спроби за-стосування протизапальних препаратів (німесулід, парацетамол та ін.)
Серед лікарських рослин можна призначити тра-ви з антисептичними (толокнянка, звіробій, ромаш-ка, листя брусниці), сечогінними (петрушка, ялівець, листя берези, польовий хвощ) і літолітичними (во-лошка, шипшина, нирковий чай, марена красильна, кропива дводомна) властивостями.
Одночасно призначають стимулюючі засоби, профілактику дисбактеріозу і фізіотерапевтичне лі-кування (ампліпульс, УВЧ, гальванізація, аплікації парафіну, озокериту, електрофорез з 0,33 % аспі-рином на ділянку сечового міхура та ін.)
Реабілітаційну терапію проводять