Хронічний гепатитСторінка 1
Хронічний гепатит
– запально-дистрофічне ураження печінки, яке триває понад 6 місяців та про-являється больовим, диспепсичним, інтоксикацій-ним, холестатичним синдромами з ознаками функ-ціональної та гепатоваскулярної недостатності.
Етіологія.
Провідну роль відіграють віруси ге-патиту В, С, дельта, Е, G та ін. Сприяють гепатиту бактеріальні, паразитарні хвороби, токсичне ура-ження печінки. Ризик трансформації гострого гепа-титу в хронічний зростає при асоціації вірусної аг-ресії (вірус гепатиту В+ Д-вірус або гепатит В+ ге-патит С та ін.).
Патогенез.
Провідне місце належить недостат-ньому синтезу інтерферону в гепатоцитах, знижен-ню Т-клітинної та макрофагальної ланок імунітету.
Прогресує деструкція паренхіми печінки, спостері-гається запалення та імунопатологічні зміни в ме-зенхімі, зменшується кровонаповнення судин, пору-шується мікроциркуляція, страждає функція гепато-цитів, виникає холестаз, розвивається фіброз. У частини хворих переважають автоімунні процеси з гіперпродукцією Ід <3
, автоантитіл до ядер гепато-цитів (автоімунний гепатит).
Класифікація:
1. Форма хронічного гепатиту: хронічний вірусний гепатит В, С, 0
, Е, <3
; автоімунний гепатит; хроні-чний медикаментозно-індукований гепатит; ток-сичний гепатит; алкогольний гепатит; криптоген-ний гепатит.
2. Активність процесу: мінімальна, помірна, вира-жена, неактивний гепатит.
3. Стадії хвороби: фіброз відсутній, слабовираже-ний перипортальний фіброз, помірний фіброз з порто-портальними септами, виражений фіброз з порто-центральними септами, цироз печінки.
Клініка.
Больовий (біль в правому підреберї пі-сля фізичного навантаження, вживання смаженої, жирної їжі), диспепсичний (зниження апетиту, нудо-та, відрижка, гіркота в роті, нестійкі випорожнення, схильність до запорів, неприємний запах з рота), інтоксикаційний (швидка втомлюваність, слабість, в’ялість, поганий сон, емоційна лабільність, біль го-лови, бліда шкіра та слизові оболонки, “синці” під очима, судинні “зірочки”, артралгії, міалгії, глухі тони серця, іноді систолічний шум, субфібрилітет) синд-роми. Симптомами холестазу є жовтяниця, свербін-ня шкіри, знебарвлений кал. Визначається гепато-мегалія, спленомегалія, вони щільні, малоболючі або неболючі. При лабораторному дослідженні від-мічається підвищення рівня АлАТ, АсАТ, зниження альбумінів, підвищення гаммаглобулінів, збільшен-ня білірубіну, наявність маркерів вірусів гепатиту, зміни клітинного та гуморального імунітету. При уль-тразвуковому дослідженні враховують збільшення і ступінь ущільнення паренхіми печінки, селезінки, розширення портальної вени. Пункційна біопсія пе-чінки: лімфоїдні скупчення, фолікули, інфільтрація в портальних трактах, дрібновогнищеві некрози та лімфоїдноклітинна інфільтрація, жирова дистрофія.
Лікування.
Дієта №5, обмеження фізичного на-вантаження, етіотропна терапія (природний або рекомбінантний α-2-інтерферон) інтроном А, лафе-роном, віфероном, реафероном. Віферон випуска– ється в свічках, інтрон – у флаконах. Інтрон призна-чається по 3-5 млн МО/м2 від 3 до 7 разів на тиж-день внутрішньом’язово протягом 6-18 місяців. Віферон призначають по 500.000 МО або 1.000.000 МО 2 рази на добу (по 1 свічці 2 рази) про-тягом 10 днів, а потім 3 рази на тиждень протягом 6-12 місяців. Рекомендується застосування імуно-модуляторів, зокрема, циклоферону, амізону, гепа-топротекторів (есенціале, ессел-форте, глутаргін, сілібор, цитроргінін, сімепар, ербісол, прополін, гепарсіл, планта, галстена, ліволін-форте, ліпін, ліо-лін, тіотріазолін, урсофальк, холівер, гепабене, ле-галон, фебіхол, карсіл, хофітол, лів-52, гепатофальк та ін.). Показані антиоксиданти (віт. Е, аевіт), віта-міни, бактерійні препарати (біфіформ, лінекс, біфі-думбактерин, біфіліз та ін.) При автоімунному гепа-титі призначається імуносупресивна терапія (пред-нізолон, азатіоприн та ін.). Має місце лікування імплантацією фетальних тканин людини.