Токсична диспепсіяСторінка 1
Токсична диспепсія
( ентеральний або кишковий токсикоз) – клінічний симптомокомплекс гострих роз-ладів травлення інфекційного генезу, який супрово-джується інтоксикацією, дегідратацією, порушенням гемодинаміки, функції центральної нервової систе-ми, нирок, печінки, надниркових залоз та інших орга-нів і систем. У світі щорічно помирає до 4 млн дітей молодшого віку від діареї різного генезу, які перебі-гають з синдромом токсичної диспепсії.
Етіологія:
бактеріальна (шигела, сальмонела, ешерихія колі, стафілокок, протей, клебсієла, ієрси-нія, клостридія та ін.), вірусна (ротовірус, ентерові-рус, астровірус, аденовірус, короновірус та ін.), най-простіша ( гіардія лямблія, ентамба гістолітика та ін.).
Патогенез.
Виділяють три ланки патогенезу: ін-токсикація, дегідратація та шок. Збудники хвороби виділяють ентеро- та цитотоксини, бувають різні сту-пені інвазії мікробів у кишкову стінку. Спостерігають-ся запальні та деструктивні зміни (набряк, некроз, ерозії, виразки). Розвивається гастроентеральна ферментопатія (зниження ферментативної активно-сті травних соків), яка призводить до порушення про-цесів травлення, що проявляється бродінням або гниттям, асцензією мікробної флори. Дія токсинів посилює перистальтику ( часті випорожнення), викли-кає антиперистальтику (зригування, блювання) та порозність судин. Рідина виходить за межі кровонос-ного русла, скупчується в кишечнику, спостерігаєть-ся розрідження калу. Втрата рідини з калом викли-кає явища ексикозу, який проявляється зниженням маси тіла, сухістю шкірних покривів та слизових обо-лонок, зниженням тургору та еластичності тканин. Токсини всмоктуються у кров (токсемія), викликають спазм і парез судин, порушується обмін речовин, виникає метаболічний ацидоз, гіпоксія всіх органів і систем. Таким чином, порушується кишковий, печін-ковий та гемато-енцефалічний бар’єри. Пошкоджу-ються серцево-судинна, нервова системи, печінка, нирки, надниркові залози та інші органи і тканини.
Діарея може бути обумовлена різними механіз-мами. Осмотична діарея спостерігається при вірус-ній інфекції внаслідок зниження активності дисаха-ридаз і транспорту натрію. Збільшується осмоляр-ність у дистальних відділах кишечника. Відмічається велика кількість води у випорожненнях. Виникає, як правило, вододефіцитний або ізотонічний ексикоз.
Секреторну діарею викликає холерний вібріон, протей, клебсієли, ентеротоксигенні ешерихії ( О6, О8, О25, О27, О159 та ін.), які виділяють ентеротоксини. Вони порушують абсорбцію хлориду натрію і збіль-шують секрецію натрію. Вміст натрію у випорожнен-нях підвищується у 2-3 рази. Виникає соледефіцит-ний ексикоз.
Інвазивна діарея спостерігається при шигельо-зі, кампілобактеріозі, сальмонельозі, деяких формах ешерихіозу. Спостерігається інвазія збудника в ки-шкову стінку і виділення великої кількості ендоток-синів, які швидко всмоктуються в кров. Токсемія викликає гемодинамічні розлади, гіпоксію всіх орга-нів і систем. Порушується гідроліз, всмоктування та інші функції кишки, гальмується абсорбція електро-літів і води, спостерігається соледефіцитна або ізо-тонічна форма ексикозу.
Ієрсинії, кампілобактер, деякі штами сальмоне-ли і шигел проникають у кровотік, викликають бак-теріємію, токсикоз, суху діарею (кишкова лихоман-ка) або септичну форму захворювання.
Діарея з прискореним транзитом спостерігаєть-ся при аліментарній диспепсії. Явищ токсикозу не-має, ознаки ексикозу мінімально виражені.
Клінічні прояви.
Початкові прояви кишкового токсикозу можуть бути за типом нейротоксикозу. Спо-чатку превалюють процеси збудження, відмічається тремор, гіперрефлексія, гіпертермія, явища симпа-тотонічного колапсу, судоми. Потім збудження змі-нюється гальмуванням і комою. Першими ознаками є часте блювання, пізніше приєднується пронос до 10-20 і більше разів на добу. Втрата рідини викликає ексикоз різних ступенів тяжкості. При першому сту-пені ексикозу дефіцит рідини складає до 5 % від маси тіла. Дитина охоче п’є рідину, відмічається помірна сухість слизових оболонок і шкірних покривів, неспокій, помірне зниження діурезу. Гематокритна вели-чина, вміст білків, креатиніну, гемоглобіну в межах вікової норми. При другому ступені ексикозу дефіцит рідини складає 6-10 % від маси тіла, виражена су-хість слизових оболонок, шкірні покриви сухі, марму-рові, сірі, знижений тургор і тонус. Відмічається за-падання тім’ячка, очних яблук, тони серця приглушені, тахікардія, знижений артеріальний тиск. Підвищені гемоглобін, гематокритна величина, креатинін, сечо-вина і вміст білків в крові. Третій ступінь ексикозу характеризується адинамією, арефлексією, гіпер- або гіпотермією, комою, судомами. Слизові оболонки і шкірні покриви сухі, відмічається мармуровість, ак-роціаноз, геморагічна висипка. Дихання аритмічне, “токсичне”, ослаблені тони серця, тахікардія, значно знижений артеріальний тиск, відмічається задишка, анурія. Значно підвищені гемоглобін, гематокритна величина, креатинін, сечовина і білки (> 75 г/л) сиро-ватки крові. При втраті рідини більше 20 % маси тіла настає смерть. Виділяють 3 типи зневоднення: ізо-тонічний, вододефіцитний, соледефіцитний. Ізотоні-чний тип зневоднення характеризується рівномірною втратою води і солей, помірним зниженням маси тіла (не більше 5 %), середньою тяжкістю захворюван-ня, збудженням або млявістю, тахікардією, посла-бленням тонів серця, зниженням діурезу. При водо-дефіцитному типі зневоднення втрати води більше, ніж електролітів, спостерігається клітинна дегідрата-ція: слизові оболонки і склери сухі, шкірні покриви сухі, тім’ячко западає, афонія, плач без сліз, тонус шкіри і тургор знижені, олігурія, гемодинамічні змі-ни помірні (тахікардія, послаблення тонів серця), втрата маси сягає 10 %. Спостерігається гіпернат-ріємія (більше 150 ммоль/л), гіпертермія і полідип-сія. Соледефіцитний тип ексикозу характеризуєть-ся більш вираженими втратами електролітів ніж рі-дини і розвитком позаклітинної дегідратації. Зменшення ваги сягає більше 10 %. У зв’язку із по-заклітинною втратою рідини ознаки ексикозу помір-но виражені (помірна сухість слизових і шкіри, запа-дання тім’ячка, знижені еластичність і тургор), спрага незначна або відсутня, а гемодинамічні зміни вира-жені (ціанотичний відтінок шкіри, тахікардія, тони серця глухі, артеріальний тиск знижений, явища ко-лапсу, а іноді гострої серцевої недостатності). Спо-стерігаються зміни діяльності нервової системи: знижені рефлекси, сопор або кома, судоми. Вміст натрію в крові знижений (менше 130 ммоль/л).