Гіпервітаміноз ДСторінка 1
Гіпервітаміноз Д
(Д-вітамінна інтоксикація) – захворювання, яке обумовлене передозуванням ві-таміну Д або індивідуальною підвищеною чутливіс-тю організму до цього препарату, характеризується гіперкальціємією, гіперфосфатемією, прискореним дозріванням кісткової тканини, кальцинозом судин та токсичними змінами органів і систем.
Етіологія:
передозування вітаміну Д, одночас-не призначення вітаміну Д, УФО, риб’ячого жиру, препаратів кальцію або індивідуальна гіперчутли-вість до вітаміну Д.
Патогенез.
Посилюється абсорбція кальцію в кишечнику, збільшується реабсорбція фосфору в ниркових канальцях, що викликає гіперкальціємію і гіперфосфатемію. Відмічається надмірне відкладан-ня солей кальцію і фосфору в зонах росту кісток, у стінках судин серця, нирок, нервової системи, в м’я-зах серця та інших тканинах. Пошкоджуються ліпо-протеїнові мембрани, викликаючи гемоліз еритро-цитів і порушення здатності мітохондрій до скоро-чення, а також порушення АТФ-азної активності еритроцитів і інших клітин, зміни в окисленні гемоглобіну і цитохрому С. Пошкоджуюча дія вітаміну Д полягає в його здатності швидко окислюватися з утворенням вільних радикалів, а також продуктів пе-рекисної природи і карбонільних сполук. Порушують-ся функції клітинних і субклітинних мембран всіх ор-ганів і систем.
Клінічні прояви.
Клінічна симптоматика гіпер-вітамінозу Д різна: від легких, малосимптомних форм до тяжких проявів інтоксикації, які призводять до летальних наслідків. Першими ознаками є зни-ження апетиту аж до анорексії, зригування, блюван-ня. Іноді спостерігається спрага при відмові від мо-лока. Загальний стан може бути вкрай тяжким або незначно порушеним. Температура нормальна або підвищується до 37,2-38,0° С і не знижується під впливом антипіретиків. Шкірні покриви бліді, іноді з сірим або жовтуватим відтінком, вологі за рахунок підвищеної пітливості або сухі за рахунок ексикозу. Виражений періоральний і періорбітальний ціаноз. Риси обличчя загострені, тонус і тургор тканин зни-жені. Підшкірний жировий шар розвинутий недоста-тньо. Спостерігається потовщення і ущільнення кра-їв великого тім’ячка, раннє закриття швів і тім’ячок, що може призвести до краніостенозу з усіма його наслідками (лікворна гіпертензія, біль голови, від-ставання в психічному розвитку, судоми).
Ураження серцево-судинної системи обумовле-не розвитком розповсюдженого артеріокальцинозу, що проявляється підвищенням артеріального тиску, наявністю звивистих та вузьких артерій очного дна. Тони серця глухі, іноді вислуховується систо-лічний шум. На ЕКГ констатуються міокардіодист-рофічні зміни, явища гіпоксії міокарда, зменшення подовженості сегмента ST (менше за 0,1 сек).
У патологічний процес втягуються органи трав-лення, що проявляється зниженням апетиту, спра-гою, блюванням, зригуванням. Відмічаються рідкі випорожнення до 5-6 разів на добу без наявності в них домішок запального характеру. Пронос часто змінюється запором.
Ураження нервової системи проявляється в’ялі-стю, адинамією, загальмованістю, порушенням сну і арефлексією. Можуть спостерігатися судоми, біль голови і інші зміни, пов’язані із кальцинозом судин мозку.
Пошкодження ниркових судин призводить до порушень видільної і концентраційної здатності ни-рок. Відмічається поліурія або зниження діурезу аж до анурії. При дослідженні сечі знаходять протеїну-рію, еритроцитурію, лейкоцитурію, циліндрурію. Ура-ження нирок на першому етапі має дегенеративний характер, пізніше приєднується інфекція і розвива-ється хронічний пієлонефрит.
Параклінічні методи дослідження.
Допомагає встановити діагноз наявності гіперкальціємії, гіпер-фосфатемії, підвищення коефіцієнта СаґР більше 60, позитивна проба Сульковича, зменшення дов-готривалості сегмента ST на ЕКГ. Характерні рентгенологічні зміни: прискорене дозрівання кісткової тканини, ущільнення кісток, передчасна поява ядер скостеніння, потовщення окістя. Найбільша щіль-ність кісток спостерігається у зонах попереднього відкладання вапна, лінія, яких повернута опуклістю назовні, зменшується віддаль між діалізами.
Класифікація
. Ступені тяжкості: легкий, серед-ньотяжкий, тяжкий.
Періоди: початковий, розпалу, реконвалесцен-ції, залишкових явищ.
Перебіг: гострий (до 6 міс.), хронічний (більше 6 міс.).