Пневмонія новонароджених дітей
Пневмонія
– гострий вірусно-мікробний запаль-ний процес з ураженням альвеолярної, інтерстиці-альної, часто і бронхіальної тканини.
Етіологія:
у доношених етіологічне значення має стафілокок, синьогнійна паличка, стрептокок, міко-плазмова інфекція; у недоношених – грамнегатив-на флора (кишкова, синьогнійна паличка, стафіло-кок, хламідії, лістерії та ін.), віруси відіграють про-вокуючу і патогенетичну роль.
Внутрішньоутробне інфікування з ураженням ле-гень спостерігається при краснусі, при мегаловірус-ній інфекції, токсоплазмозі, лістеріозі, герпетичної інфекції. Етіологічне значення мають стрептококи, кишкова паличка, стафілококи, клебсієла. Неоната-льні нозокоміальні (лікарняні) пневмонії викликають псевдомонади, резистентні штами стафілокока, аци-нетобактер. Етіологією пізніх неонатальних (позалі-карняних) пневмоній можуть бути хламідії, стафіло-кок, пневмокок, значна роль вірусів.
Патогенез:
інфекція проникає в легені аеробро-нхогенним або гематогенним шляхом. Сприяючими чинниками є анатомо-фізіологічні особливості, ни-зька активність сурфактанту, внутрішньоутробна гі-поксія, асфіксія, пологова травма, пневмопатія та ін. Інфекція викликає запальний процес, який пору-шує зовнішнє дихання, веде до зниження вмісту ки-сню. Виникає гіпоксемія, гіпоксія, гіперкапнія, ацидоз, токсикоз, порушується гомеостаз. Розвивають-ся симптоми дихальної недостатності, ознаки ура-ження всіх органів і систем.
Класифікація
(К. А. Сотнікова, 1985 р.). Період виникнення: внутрішньоутробний, неонатальний.
Етіологія: вірусна, мікробна, паразитарна, міко-плазмова, грибкова, змішана.
Клінічна форма: бронхопневмонія: дрібновогни-щева, великовогнищева, зливна, моно- та полісег-ментарна; інтерстиціальна.
Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.
Перебіг: гострий, підгострий, затяжний; без ускладнень, з ускладненнями.
Ускладнення: плеврит, абсцес, отит, пневмото-ракс та ін.
Розрізняють ранні (перші 3-4 дні) і пізні (після 4 днів життя) пневмонії. Пізні пневмонії можуть бути нозокоміальними (внутрішньолікарняні) і позалікар-няними. Серед внутрішньолікарняних пневмоній роз-різняють вентиляційні та імунодефіцитні пневмонії.
Клініка
. Інтоксикаційний синдром ( гіпо- або гіпер-термія, блідість, ціаноз, гіпотонія, тремор кінцівок і підборіддя, тахікардія, глухість серцевих тонів, збі-льшення печінки, набряки, геморагії, олігурія, дис-пепсія та ін.), синдром дихального розладу (почас-тішання дихання понад 60-70 за хвилину, втягнення при вдиху міжреберних проміжків та мечоподібного відростка, роздування крил носа, утруднений підси-лений видих; в тяжких випадках дихання зі стогоном і звучним видихом, його частота доходить до 100-130 за хвилину, з’являється парадоксальне ди-хання з втягненням груднини на вдиху, виникає ап-ное, приступи вторинної асфіксії). Локальна симп-томатика (вкорочення перкуторного звуку, крепіту-ючі хрипи) може бути відсутня. Важливе значення має рентгенологічне обстеження: інфільтративні вогнища або масивна гомогенна інфільтрація, а при вірусній, пневмоцистній, мікоплазмовій пневмонії – ознаки емфіземи, перибронхіальна інфільтрація, сітчаста деформація легеневого малюнка. Аналізи крові малоінформативні, бо можливі як лейкоцитоз, так і лейкопенія, нейтрофільоз і лімфоцитоз.
Лікування тільки в стаціонарі:
оптимальні умо-ви, киснева терапія, дезінтоксикаційна терапія (внут-рішньовенно призначають не більше 20-30 мл ріди-ни на кг маси на добу), при показаннях призначають лазикс, манітол, преднізолон, серцеві препарати. Загальна кількість рідини з їжею складає в перші 1-7 діб життя від 60 до 120 мл на кг маси тіла. При вну-трішньоутробних пневмоніях стартовими антибіоти-ками є пеніциліни (амоксицилін-клавулонат паренте-рально) в комбінації з аміноглікозидами. При підозрі на ентеробактеральне походження пневмонії пока-зані цефалоспорини другого покоління, при підозрі на мікоплазмову інфекцію призначають макроліди. Вентиляційні пневмонії потребують використання ам-піциліну або цефалоспоринів 3-го покоління з аміно-глікозидами. Альтернативні препарати: ванкоміцин, антисиньогнійні цефалоспорини 3-4 покоління. По-залікарняні типові пневмонії потребують призначен-ня ампіциліну в комбінації з оксациліном (або цефа-золін з аміноглікозидом). При атиповій пневмонії по-казані макроліди. Ліпін (0,5 г в/в 2 рази на добу) стимулює синтез полпередників сурфактанту.