Сказ

Матеріали / Сказ

Сторінка 2

Лікування. Успішної терапії сказу не розроблено. Спроби застосувати різні сироватки, хіміотерапевтичні препарати, антибіотики позитивних наслідків не дали. Тому відразу після зараження конче потрібні первинна хірургічна обробка рани, активна і пасивна імунізація.

Активна імунізація здійснюється антирабічною вакциною. Якщо рані­ше імунізація не проводилася, то до­рослі і діти повинні отримати 6 ін'єк­цій: першу — відразу після зараження, інші — на 3-тю, 7-му, 14-ту, 30-ту, 90-ту добу. Вакцину вводять внутріш-ньом'язово в дозі 1 мл.

Пасивну імунізацію проводять хво­рим з масивними укусами або у разі пізнього звернення їх по допомогу. Вводять імунний •y-глобулін у дозі 0,25 мл на 1 кг маси тіла.

Неспецифічне лікування полягає в первинній хірургічній обробці рани. Пошкоджені тканини вирізують у ме­жах здорових. Рану залишають від­критою.

Поряд із описаним вище лікуван­ням проводять симптоматичну терапію:

призначають дезінтоксикаційні, сер­цеві, знеболюючі, антигістамінні пре­парати, гіпербаричну оксигенацію.

Профілактика сказу буває індиві­дуальною і загальною. Індивідуальну профілактику здійснюють у осіб, які належать до групи ризику, через мож­ливість зараження вірусом сказу. Це собаколови, мисливці, працівники лабораторій з діагностики сказу і лис­тоноші у осередку інфекції. Для цьо­го використовують антирабічну вакци­ну за такою схемою: дворазове вве­дення підшкірне 5 мл вакцини з інтер­валом 10 діб і ревакцинація щороку.

Загальна профілактика — це зни­щення бродячих і хворих на сказ со­бак, профілактичні щеплення собак.

Прогноз у разі нелікованого сказу безнадійний. Всі хворі, як правило, помирають.