Методи обстеження хворих із захворюваннями артерій

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання артерій / Методи обстеження хворих із захворюваннями артерій

Сторінка 1

Загальноклінічні.

При дослідженні даної категорії хворих необхідно надавати важливого значення всебічному й повному збиранню анамнестичних даних, оскільки це часто допомагає вирішувати питання про загальну природу і характер хвороби. Важливо знати професію пацієнта, скільки часу він працює, умови роботи і життя, що дозволяє іноді з'ясувати причину хвороби. Необхідно зважати на перенесені захворювання (травми, відмороження, інтоксикації, зловживання ліками, курінням, алкоголем) і вияснення конституційно-спадкових особливостей.

Потрібно звертати увагу на початок захворювання, його розвиток, ремісії. Важливого значення надають анамнезу життя зі з'ясуванням місця народження, хвороб дитячого віку й т. ін. Визначають стан інших органів і систем, які мають відношення до даного захворювання, опитують хворого.

Передусім виясняють симптоми, які пов'язані з недостатнім кровожив-ленням. Характерна їх поява або посилення в момент функціональної активності органа.

Біль у ногах, який виникає при ходьбі й зникає у спокої, є патологічним симптомом стенозу й оклюзії артерій ніг або біфуркації аорти і має спеціальну назву "переміжна кульгавість". Аналогічний біль у руках свідчить про ураження артерій верхньої кінцівки.

Характер, інтенсивність, локалізація болю можуть свідчити про ступінь порушення кровообігу, ступінь ішемії і темпи його розвитку.

Особливої інтенсивності біль досягає зазвичай при гострій оклюзії артеріального стовбура.

М'язова слабкість і парестезії (відчуття оніміння, поколювання, повзання мурашок) можуть бути симптомами порушення кровообігу. Вони посилюються у момент функціонального навантаження.

Огляд.

Виявляють симптоми порушення трофіки тканин: м'язову гіпотрофію, дистрофічні зміни шкіри (стоншення її, випадання волосся і т. ін.), зміну її кольору (блідість, ціаноз). Важливо враховувати локалізацію перерахованих симптомів з обов'язковим порівнюванням симетричних ділянок тіла і кінцівок. Пальпація дозволяє визначити відразу декілька симптомів: по-перше, оцінити зміну температури різних ділянок тіла й порівняти її на симетричних ділянках; по-друге, встановити патогномонічний симптом захворювання (систоло-діастолічне тремтіння при артеріовенозній нориці й т. ін.); по-третє, оцінити стан судин, визначити й порівняти пульсацію артерій на симетричних ділянках.

Аускультація.

Аускультацію необхідно проводити у всіх точках, особливо при обстеженні хворого з атеросклеротичними ураженнями артеріальної системи. У нормі над магістральною артерією можна вислухати провідний тон удару пульсової хвилі. При звуженні або патологічному розширенні артерії виникає систолічний шум, а при викиді крові з артеріального у венозне русло - систоло-діастолічний. Кожний лікар повинен знати, де можна вислухати ту або іншу судину.

Функціональні проби:

1. Опеля (1911) - хворого, який лежить на спині, просять підняти вгору нижню кінцівку. Секундоміром відзначають зміни кольору підошви. За швидкістю появи й інтенсивністю ішемії роблять висновок про глибину розладів кровообігу.

2. Самуельса (1929) - хворому, який займає лежаче положення, пропонують випрямити обидві ноги і підняти їх. Він робить швидкі згинальні й розгинальні рухи в гомілковостопних суглобах. У хворих із порушенням кровообігу через декілька секунд (5-10) бліднуть стопи.

3. Панченка (1937) - хворий сидить або лежить. Досліджувану ногу він поміщає на другу в положення, як для перевірки колінного рефлексу. При порушенні кровообігу через декілька секунд або хвилин з'являються біль в ікроножних м'язах, оніміння в стопі, відчуття повзання мурашок у кінчиках пальців, різке збліднення стоп. Вказані явища виникають внаслідок здавлення підколінних судин при низькому артеріальному тиску в них.

4. Гольдфлама (1895) - хворий, який лежить на спині в горизонтальному положенні, робить згинальні й розгинальні рухи в гомілковостопних суглобах. У разі порушення кровообігу з'являється швидка втомлюваність в ураженій кінцівці, яка примушує припинити ці рухи. При функціональних змінах дана проба стає позитивною через 5-7 хвилин, при органічних - у перші хвилини, а то і секунди. Оцінку проводять за секундоміром.

5. Мошковича, Шамової, Сітенка (1907, 1949, 1953) - хворий у горизонтальному положенні піднімає розігнуту ногу під кутом 45о. Через 2-3 хвилини верхню третину стегна на 5 хвилин перетягують гумовим бинтом і ногу переводять у горизонтальне положення. Після зняття бинта відзначають час появи реактивної гіперемії в ділянці стопи. Шамова і Сітенко модифікували пробу і гумовий бинт замінили пневматичною манжеткою від апарата Ріва-Роччі. У нормі час появи реактивної гіперемії коливається в межах від 15 до 30 секунд. У початкових стадіях облітеруючих захворювань реактивна гіперемія виникає до 1-2 хвилин, а в пізніх - до 4-5 хвилин.