Анатомія вен нижніх кінцівок

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання вен нижніх кінцівок / Анатомія вен нижніх кінцівок

Сторінка 1

Вени нижніх кінцівок являють собою добре розвинуту густу сітку з численними варіантами розгалуження. Розтин просвіту вен нижніх кінцівок у 10-12 разів більший, ніж артерій. Розрізняють підшкірні, глибокі й ко-мунікантні вени.

Підшкірні вени на периферії утворюють густу сітку й анастомозують між собою і з глибокими венами. Велика підшкірна вена (v. saphena magna) -найдовша вена людини - збирає кров з 2/3 поверхні кінцівки. Вона піднімається по передньо-внутрішній поверхні нижньої кінцівки і в пахвинній ділянці вливається в стегнову вену. У верхній третині стегна велика підшкірна вена має дві крупні протоки: vv. saphena accessoria medialis et lateralis. Біля місця впадання їх у велику підшкірну вену в неї вливаються v. pudenda externa superficialis, v. epigastrica superficialis et v. citcumflexa ilium superficialis. Перед впаданням вони можуть зливатися в один стовбур або являють собою окремі маленькі стовбури (від 1 до 5-6 і більше) та відіграють важливу роль у розвитку післяопераційних рецидивів варикозного розширення вен.

Мала підшкірна вена (v. saphena parva) збирає кров із зовнішньої поверхні стопи й задньої поверхні гомілки. У верхній частині гомілки вона проходить

між голівками ікроножних м'язів у дублікатурі фасції гомілки і зазвичай впадає у велику підшкірну вену. Існує багато варіантів впадання й анастомо-зування малої підшкірної вени (мал. 14.1).

Глибокі вени гомілки по дві супроводжують однойменні артерії. У підколінній ямці вони зливаються в крупну підколінну вену, яка переходить у стегнову, а під пахвинною зв'язкою - у зовнішню клубову (мал. 14.2).

Комунікантні вени розміщені під фасцією гомілки і стегна, у м'язах і між ними. Частина їх перфорує фасції і з'єднує підшкірні вени з глибокими. їх називають перфорантними (прямі й непрямі). Прямих перфорантних вен найбільше в нижній частині гомілки. Комунікантні вени забезпечують функціонування м'язового насоса венозного відтоку крові.

Вени нижніх кінцівок мають багато двостулкових клапанів. При змиканні стулок клапана просвіт вени закривається і кров може текти тільки центробіжно.

б

Мал. 14.1. Розподіл варикозних вен у нижній кінцівці:

а - система великої підшкірної вени; б - система малої підшкірної вени.

б

Мал. 14.2. Варіанти будови глибоких вен нижньої кінцівки (за Пономаренком): а - магістральний; б - проміжний; в - розсипний; 1 - стегнова вена; 2 - підколінна; 3 - передні великогомілкові; 4 - задні великогомілкові; 5 - малогомілкові; 6 - вени-супут-ники; 7 - судинні острівці.

У глибоких венах клапанів більше, ніж у підшкірних, у периферичних - більше, ніж у центральних.

Стінки вен, як і артерій, мають три шари. Але м'язовий та покривний (еластичний) шари менше розвинуті, стінка тонша і легко спадається.

Класифікація захворювань

І. Флебоангіодисплазії:

1. Хвороба Паркс-Вебера -множинні артеріовенозні та ар-теріовенулярні фістули.

2. Хвороба Кліппеля-Тре-ноне - гіпоплазія чи аплазія глибоких вен нижніх кінцівок.

II. Варикозне розширення вен:

1. Тип - магістральний, розсипний, змішаний.

2. Форма - циліндрична, змієподібна, мішкова, змішана.

3. Стадія - компенсації, субкомпенсації, декомпенсації.

III. Тромбофлебіт:

1. Поверхневих, глибоких вен.

2. Гострий, хронічний.